Loading presentation...

Present Remotely

Send the link below via email or IM

Copy

Present to your audience

Start remote presentation

  • Invited audience members will follow you as you navigate and present
  • People invited to a presentation do not need a Prezi account
  • This link expires 10 minutes after you close the presentation
  • A maximum of 30 users can follow your presentation
  • Learn more about this feature in our knowledge base article

Do you really want to delete this prezi?

Neither you, nor the coeditors you shared it with will be able to recover it again.

DeleteCancel

Ріст і розвиток тварин

No description
by

Shreder Shreder

on 17 May 2017

Comments (0)

Please log in to add your comment.

Report abuse

Transcript of Ріст і розвиток тварин

виконала:
студентка 3 курсу 1 групи
відділення "Ветеринарна медицина"
МДТЕК
Вівчарюк Анастасія
РІСТ І
РОЗВИТОК
ТВАРИН

Поняття про індивідуальний розвиток тварин. Під індивідуальним розвитком тварин (онтогенезом) розуміють безперервний процес кількісних і якісних змін, що відбуваються в організмі протягом усього життя під впливом спадковості та середовища. Сформулював й обгрунтував поняття про онтогенез німецький зоолог Е.Геккель у 1866 р.
Учені В.І.Федоров і К.Б.Свєчин в індивідуальному розвитку тварин виділили два основні процеси: ріст і диференціювання.
Ріст
-це кількісні зміни в організмі. В основі росту лежать поділ клітин, збільшення їхньої маси й об’єму та міжклітинних утворень. Ростуть, як правило, молоді тварини, які нарощують переважно активні тканини.
Ріст активних частин організму свідчить про його розвиток. Збільшення ж неактивних складових частин тіла — резервного жиру при відгодівлі або води при захворюваннях — не є показником розвитку тварин.
Диференціювання
— виникнення в організмі біохімічних, морфологічних і функціональних відмінностей між клітина-ми, тканинами та органами. При диференціюванні виникають нові тканини, органи й системи, ускладнюються і спеціалізуються їхні функції в організмі. Цей процес триває від утворення зиготи до старіння.
Періодичність індивідуального розвитку тварин. В індивідуальному розвитку тварин є два основних періоди: ембріональний, або внутрішньоутробний, і постембріональний, або післяутробний.
Період ембріонального розвитку починається з утворення заплідненої яйцеклітини й продовжується до народження тварини. Тривалість його зумовлена спадково і залежить від породних особливостей та годівлі самок під час вагітності. Вагітність основних видів сільськогосподарських тварин у середньому триває: у коней 340 днів, великої рогатої худоби — 285, кіз та овець — 150, свиней — 115, у кролів — ЗО днів.
В ембріональному розвитку Г.О.Шмідт виділив три підперіоди: зародковий, передплодовий і плодовий.

Зародковий підперіод починається з утворення зиготи, а закінчується імплантацією зародка та формуванням плаценти. У цей час дробиться зигота, утворюються зародкові листки й закладаються органи та тканини, які визначають видові й породні особливості будови тіла і життєдіяльності нового організму. Зародковий підперіод триває у корів 35 днів, овець — ЗО, у свиней — 25 днів.
Передплодовий підперіод характеризується інтенсивним процесом утворення органів, початком окостеніння скелета, формуванням мускулів, статевою диференціацією. Він триває у корів 25—26 днів, овець — 17—18, у свиней — 12—17 днів.
Плодовий підперіод найдовший. Для нього характерні інтенсивне нарощування маси плода й завершення диференціювання тканин, органів і систем. На кінець плодового підперіоду лоша має масу 40—60 кг, теля — 25—40, ягня — 3—5, порося — 1—1,5 кг, кроленя — 50 г.
Постембріональний період розвитку починається після народження тварини й закінчується з її смертю. П.Д.Пшеничний поділяє його на підперіоди: новонародженості, молочного живлення, статевого дозрівання, зрілості та старіння.
Новонародженість характеризується пристосуванням організму до нових умов існування поза організмом матері. Цей підперіод триває 1—2 тижні. У цей час установлюються легеневе дихання, кровотворення, живлення через рот, терморегуляція, умовні рефлекси, зв’язок із навколишнім середовищем тощо. Єдиним кормом для новонароджених є молозиво і молоко.

Підперіод молочного живлення у телят триває до 6 міс, ягнят — 3,5—4, у лошат — 6—8 міс. На початку цього підперіоду основний корм для молодняку — молоко, а із розвитком органів травлення його замінюють рослинними кормами.
Підперіод статевого дозрівання у тварин характеризується змінами пропорцій тіла, становленням статевих функцій і рефлексів, розвитком вторинних статевих ознак, здатністю до розмноження. У великої рогатої худоби статева зрілість настає на 6—9-му міс, овець і кіз — на 5—8-му, свиней — на 4—6-му, у кобил — на 15—18-му міс. Але тварин у такому віці не парують, оскільки вони ще не досягай зрілості, яка могла б забезпечити їхній подальший нормальний розвиток, формування життєздатного плода та наступну лактацію із достатньою молочною продуктивністю для вирощування потомства. Тому прийнято парувати: телиць у 16—18-місячному віці, ОВЄЦЬ і кіз — 12—18, свинок — 9—10, кобил — у 38—48 міс. Молодих плідників починають використовувати для парування у такому віці, міс: бугаїв — 14—18, баранів — 12—18, кнурів — 10—12, жеребців ваговозних порід — 36—48, верхових і рисистих — 42—48.

Підперіод зрілості характеризується розквітом усіх функцій у тварин, зокрема найвищою здатністю до відтворення та максимальною продуктивністю. Такий розвиток у великої рогатої худоби спостерігається у віці від п’яти до десяти років, овець — від двох до шести, свиней від двох до п’яти, у коней — від шести до 18 років.
Старість настає із зниженням здатності до відтворення й продуктивності. Тварин, які втрачають продуктивні та відтворні якості, вибраковують і реалізують на м’ясо. Середня тривалість життя у коней становить 25—30 років, великої рогатої худоби — 20—25, свиней — 10—15, овець — 10—12, кролів — 7, курей — 7—8, качок — 8—10, у гусей — 18—20 років. Проте тварини здатні жити довше, наприклад, кінь — 67 років, корова — 40, собака — 35, вівця — 21, коза — 18, кішка — 15, кріль — 12, гуска — 30, качка — 25, курка — 20, індик — 15.
Закономірності індивідуального розвитку тварин. Найхарактернішими закономірностями онтогенезу є: безперервність, періодичність, нерівномірність, кореляція та пристосування тварин до різних умов розвитку (адаптація).
Основу життя становить безперервність розвитку, що включає постійний обмін речовин і безперервне оновлення клітин, тканин та органів. Однак вона має періодичність, суттєво відрізняється в кожному періоді й підперіоді.

Крім того, М.П.Чирвинський і А.О.Малігонов відкрили нерівномірність розвитку. Вони довели, що деякі тканини й органи ростуть нерівномірно. Так, в ембріональний період у більшості сільськогосподарських тварин інтенсивніше ростуть трубчасті кістки (кінцівки) і порівняно повільно — плескаті (хребці, ребра, лопатка, крижі). В постембріональний період спостерігається протилежна особливість росту.
У зв’язку із цим пропорції будови тіла новонароджених тварин значно відрізняються від таких у дорослих. Зокрема, новонароджені лошата, телята, поросята й ягнята порівняно із дорослими тваринами завжди високоногі, мають укорочений, плоский, неглибокий тулуб, вузький зад, вищу поставу крижів, коротку шию, широку, але коротку голову .
У всіх видів сільськогосподарських тварин в ембріональний період швидко ростуть кістки черепа, тому новонароджені виглядають відносно великоголовими. Спостерігається нерівномірність росту внутрішніх органів. Одні з них формуються раніше, інші — пізніше. Більше того, для кожного органа характерні періоди інтенсивного росту і його затухання.
Наприклад, в ембріональний період швидко росте кишечник, помірно формуються шлунок (сичуг) та кров і дуже повільно — сім’яники, тимус, мозок. У постембріональний період інтенивність росту більшості з цих органів змінюється: повільно росте кишечник, але швидко збільшуються об’єм і маса рубця, сітки, книжки, крові та сім’яників. Поряд із цим шкіра й мускули ростуть інтенсивно як в ембріональний період, так і в постембріональний, а мозок і тимус постійно мають повільний ріст.

Хоч мускули ростуть порівняно швидко в обидва періоди розвитку, все ж у постембріональний, як дослідив Є.О.Нови- ков, у молодняку великої рогатої худоби вони переважно формуються від 4- до 15—18-місячного віку, а в ягнят — від 2- до 5—6-місячного.
На формування органів травлення у постембріональний період значно впливають умови й тип годівлі молодняку. Наприклад, телята, яких вирощують до року на повноцінних раціонах із переважаючим рівнем грубих і соковитих кормів, мають більш розвинену травну та серцево-судинну системи й легені.
Незважаючи на нерівномірність розвитку органів і систем тварин в онтогенезі, у виконанні їхніх функцій здійснюються взаємозв’язок і координація, названі Ч.Дарвіном законом кореляції.
Крім того, тваринам властива адаптація, тобто здатність Пристосовуватися до різних умов розвитку. Це виражається в тому, що при незадовільній годівлі у них, передусім, зупи няться ріст менш важливих для життя тканин: жирової, потім м’язової й кісткової. У той же час нервова тканина, серце, органи зору та слуху розвиваються нормально.

Фактори, що впливають на індивідуальний розвиток тварин.
Будь-який організм формується під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. До внутрішніх факторів відносять спад-ковість, ендокринну та нервову системи й стать.
На індивідуальний розвиток тварин впливає, насамперед, його спадковість, особливо на ранніх стадіях онтогенезу, коли формуються системи органів і тканин, у тому числі нервова й ендокринна, які пізніше самі стають регуляторами розвитку. В ендокринній системі суттєву дію на розвиток організму виявляють щитоподібна залоза, гіпофіз і статеві залози. Під впливом гормонів щитоподібної залози регулюються процеси диференціації, росту та обміну речовин. Гормони гіпофіза діють на ріст і статеве дозрівання. Посилена функція гіпофіза в ранньому віці, наприклад, призводить до гігантизму. Гормони статевих залоз впливають на обмін речовин і ріст тварин. Посилена діяльність статевих залоз спричиняє раннє статеве дозрівання й зупинку росту у висоту. Координує діяльність усіх органів і систем нервова система.
Серед зовнішніх факторів, що впливають на розвиток тварин й умови утримання. Перші обгрунтовані дослідження щодо впливу годівлі на розвиток кісток у тварин були проведені М.П.Чирвинським. Він довів, що за недостатньої годівлі найбільше недорозвиваються ті кістки скелета, які в даному віці здатні рости найінтенсивніше. Дещо пізніше А.О.Малігонов прийшов до висновку, що закономірності розвитку, виявлені щодо росту скелета, поширюються на всі інші органи і тканини тварин. На основі їхніх досліджень пізніше був сформульований закон Чирвинського — Малігонова про недорозвиненість. Суть його полягає в тому, що органи й тканини, які інтенсивно ростуть, терплять від недогодовування й недорозвиваються значно більїпе, ніж ті, що мають у цей час повільну швидкість росту.
Залежно від того, за якого періоду онтогенезу відбувається затримка росту, А.О.Малігонов виділив три основних типи недорозвиненості: ембріоналізм, інфантилізм,-неотенію. ]~Ембріоналізм — недорозвиненість тварин в ембріональному періоді. Він виникає при значній недогодівлі матері, а також при її недорозвиненості внаслідок вагітності у ранньому віці та захворювань. Ембріоналізму властиві такі ознаки: мала маса при народженні (теля 15—17 кг), подовжений, плоский тулуб, біднокістковість, низькі тонкі кінцівки, велика голова, дуже тонка шкіра, слабка оброслість, знижена опірність несприятливим факторам, схильність до захворювань тощо.

Інфантилізм — форма недорозвиненості тварин у постембріональному періоді, при якій дорослий організм за будовою тіла подібний до дитячого. Так, інфантильні травоїдні тварини відносно високоногі, з піднятим задом, неглибоким, вузьким і коротким тулубом, недорозвиненою мускулатурою, але є ще також інші випадки .
Інфантилізм, як правило, призводить до недорозвинення статевих органів, тобто до безплідності. Основними причинами цього явища є незадовільна годівля молодих тварин протягом тривалого часу, дуже рання вагітність, хвороби молодняку тощо.
Неотенія — така форма постембріональної недорозвиненості, тобто подібності дорослого організму до молодого, при якій зберігається здатність до відтворення. Якщо організм знаходитиметься у неналежних умовах як в ембріональний період, так і в постембріональний, таких недорозвинених тварин називають ембріоналами-неотеніками. Орім годівлі, на розвиток тварин певною мірою впливають температура, вологість, атмосферний тиск, освітленість та інші умови утримання. У тісних, із недостатньою вентиляцією й освітленням приміщеннях молодняк росте повільно, особливо коли відсутні прогулянки. За таких умов у тварин знижуються конституціональна витривалість та опірність до захворювань. Систематичний моціон загартовує організм, сприяє кращому росту кістяка і мускулів, розвитку серця та легенів. Необоротними є глибокі зміни у внутрішніх органах. Краще не допустити недорозвиненість, ніж потім намагатися її компенсувати. Але все ж у господарських умовах практикують такі системи вирощування тварин, які передбачають відставання росту в певний період онтогенезу і наступну його компенсацію. При цьому не допускають послаблення росту тварин у період формування продуктивності.
У практиці тваринництва склалися такі основні системи вирощування молочних ремонтних телиць: інтенсивне вирощування в перші місяці після народження (середньодобові прирости 750—800 г до 3 міс) із наступним зменшенням приростів живої маси з віком; помірно інтенсивне вирощування у перші 3 міс (середньодобові прирости 500 г) і більші (700 —750 г) у наступному віковому періоді (3—16 міс); за¬тримка росту до 18 міс і високий рівень годівлі нетелей; помірне вирощування до статевої зрілості й добра годівля в старшому віці; вирощування телиць з. урахуванням сезону року: помірні прирости в стійловий період і високі — у пасовищний. 
Вирощування ремонтного молодняку має бути спрямованим. Обов’язковою умовою нормального розвитку молодих тварин є цілеспрямоване тренування органів і систем організму. Так, згодовування телятам грубих кормів у ранньому віці сприяє розвитку рубцевого травлення, здатності використовувати об’ємисті корми і як результат — забезпечує високу молочну продуктивність. Масаж вим’я у нетелей, особливо тоді, коли воно інтенсивно росте, зумовлює його кращий розвиток і значне зростання надоїв у корів. Тренування коней у період вирощування дає змогу сформувати високу роботоздатність і швидкі алюри.
Негативно позначаються на формуванні високої продук-тивності тварин як недогодівля,хвороби й незадовільні умови утримання, так і надмірна годівля. Досліди показали, що посилена годівля телят до 6-місячного віку не сприяє створенню тварин молочного типу. Більше того, перерослість гірше впливає на молочну продуктивність, ніж слабкий ріст. Найвищу молочну продуктивність одержують від тварин, ви-рощених на середніх нормах годівлі.
У м’ясному скотарстві, навпаки, формуванню тварин м’ясного типу сприяють інтенсивна годівля з раннього віку, коли в раціонах багато легкоперетравних кормів (молочних і концентрованих), та обмежений моціон.
Full transcript