Loading presentation...

Present Remotely

Send the link below via email or IM

Copy

Present to your audience

Start remote presentation

  • Invited audience members will follow you as you navigate and present
  • People invited to a presentation do not need a Prezi account
  • This link expires 10 minutes after you close the presentation
  • A maximum of 30 users can follow your presentation
  • Learn more about this feature in our knowledge base article

Do you really want to delete this prezi?

Neither you, nor the coeditors you shared it with will be able to recover it again.

DeleteCancel

Make your likes visible on Facebook?

Connect your Facebook account to Prezi and let your likes appear on your timeline.
You can change this under Settings & Account at any time.

No, thanks

Астрономія І

No description
by

Роман Тимоцко

on 2 February 2013

Comments (0)

Please log in to add your comment.

Report abuse

Transcript of Астрономія І

Астрономія Затемнення Сонця і Місяця Сонячна система — планетна система навколо Сонця, до складу якої входить вісім великих планет і одної карликової із більш ніж 100 супутниками, понад 100 000 астероїдів, понад 1000 комет, а також незліченна кількість дрібних, так званих метеорних тіл (розміром від 100 метрів до мізерно малих порошин).
Основна роль у Сонячній системі належить Сонцю. Його маса приблизно в 750 разів перевищує масу всіх інших тіл, що входять до системи. Гравітаційне тяжіння Сонця є визначною силою для руху всіх тіл Сонячної системи, які обертаються навколо нього. Середня відстань від Сонця до найдальшої від нього планети Нептун складає 30 а.о., тобто 4,5 млрд. км., що дуже мало в порівнянні з відстанями до найближчих зір. Тільки деякі комети віддаляються від Сонця на 1015 а.о. і можуть відчувати істотний вплив тяжіння інших зір. Підготував
пл. розв. Тимоцко Роман Зате́мнення (також затьма́рення) — астрономічна ситуація, коли одне небесне тіло затуляє світло від іншого небесного тіла. Можливі варіанти, коли небесне тіло закриває світило від спостерігача (Сонячне затемнення, затемнення у системах подвійних зір тощо) або спостерігається перебування одного небесного тіла в тіні іншого (Місячне затемнення, затемнення супутників планет), розташування світила щодо спостерігача в останньому випадку не має значення.
Найбільш відомі місячні й сонячні затемнення. Місячне затемнення настає, коли Місяць входить до конусу тіні, яку відкидає Земля. Діаметр плями тіні Землі на відстані 360 000 км (радіус орбіти Місяця) становить близько 2,5 діаметрів Місяця, тому Місяць може бути затінено повністю.

У кожен момент затемнення ступінь покриття диска Місяця земною тінню виражається фазою затемнення Ф. Величина фази визначається відстанню від центру Місяця до центра тіні . В астрономічних календарях наводиться величини Ф і 0 для різних моментів затемнення.

Коли Місяць під час затемнення входить у тінь Землі повністю, мову ведуть про повне місячне затемнення, якщо частково – про часткове затемнення. Фази місяця — зміни видимої з Землі освітленої частини місячної поверхні. Внаслідок змін взаємного розташування Сонця, Землі та Місяця фази постійно змінюються.
Місяць не є самосвітним тілом, як і всі планети. Спостерігати його можна лише тому, що він освітлюється Сонцем. Місяць завжди освітлюється Сонцем тільки з одного боку, але земний спостерігач у різний час бачить освітлену половину по-різному. Внаслідок руху орбітою Місяць змінює свою видиму форму, і ці зміни називаються фазами. Фази залежать від відносного розташування Землі, Місяця й Сонця. Розрізняють чотири основні фази Місяця: Молодик — фаза, коли місяць знаходиться між Землею і Сонцем. У цей момент він невидимий для земного спостерігача.
Повня — протилежна фаза Місяця, коли його освітлену Сонцем півкулю повністю видно земному спостерігачеві.
Проміжні фази — фази Місяця між молодиком і повнею, коли земний спостерігач близько половини освітленої півкулі, їх називають чвертями. Щоб відрізнити першу чверть від останньої, в північній півкулі – якщо місячний серп в небесах схожий на літеру «С», це «Старий» місяць, тобто остання чверть. Якщо він повернений навпаки, то він молодий тобто перша чверть.
Молодий місяць як правило видно увечері, а старий — вранці.
Але поблизу екватора місяць завжди видно «лежачи на боці», і правило не працює , а в південній півкулі орієнтація серпа протилежна. В Індії, де основним є місячний календар, світлою половиною місяця називають період від молодика до повні, коли місяць росте, або світліє, а темною половиною – період від повні до молодика, коли місяць старіє, або темніє. Сонячне затемнення відбувається, коли Місяць розташовується між спостерігачем і Сонцем, і закриває (затемнює) його. Оскільки Місяць світить відбитим світлом, і у цей час звернений до Землі неосвітленою стороною, то перед затемненням Місяця не видно молодик. Створюється враження, що Сонце вкривається чорнотою невідомої природи. Під час сонячного затемнення космонавти, що перебувають на орбіті можуть спостерігати на поверхні Землі тінь від Місяця. Ті спостерігачі на Землі, які перебувають у цій тіні, і спостерігають сонячне затемнення. Конус тіні Місяця, природно, набагато менший Землі, тому сонячне затемнення спостерігається лише на тій території, якою пересувається місячна тінь. Оскільки орбіта Місяця еліптична, відстань між Землею та Місяцем у момент затемнення може бути різною, відповідно, різним буває й діаметр плями місячної тіні на поверхні Землі. При досить близькому розташуванні Місяця до Землі, конус місячної тіні досягає земної поверхні. Таке затемнення називається повним сонячним затемненням. Наземний спостерігач, що перебуває в смузі проходження тіні, буде бачити, що Місяць закриває Сонце повністю, небо темніє, на ньому з’являються зорі. Навколо схованого Місяцем сонячного диска можна спостерігати сонячну корону, яку зазвичай не видно через яскраве світло Сонця. Для нерухомих наземних спостерігачів повна фаза триває не більше декількох хвилин. Мінімальна швидкість руху місячної тіні по земній поверхні становить трохи більше 1 км/с. Смуга повного затемнення може досягати завширшки близько двохсот кілометрів. Спостерігачі, що перебувають поблизу смуги повного затемнення, можуть бачити часткове сонячне затемнення. При частковому затемненні Місяць проходить по диску Сонця не точно по центру, приховуючи тільки його частину. Небо темніє набагато слабше, ніж під час повного затемнення, зорі не з’являються. Часткове затемнення може спостерігатися неозброєним оком на відстані близько двох тисяч кілометрів від зони повного затемнення. Повнота сонячного затемнення також виражається фазою Φ. Максимальна фаза часткового затемнення зазвичай позначається у відсотках фази повного затемнення. Повна фаза може бути більше одиниці, наприклад 1,01, якщо видимий діаметр місячного диска перевищує діаметр видимого сонячного диска. Фази часткового затемнення мають позначення 0,90, 0,85 і т.п. На краю місячної півтіні фаза дорівнює 0.
За астрономічною класифікацією затемнення називають повним, якщо хоча б де-небудь на поверхні Землі можна спостерігати явище повного сонячного затемнення. Якщо затемнення може спостерігатися тільки як часткове (таке буває, коли конус тіні Місяця проходить поблизу земної поверхні, але не торкається її), затемнення класифікується як часткове. Крім повних і часткових сонячних затемнень, бувають кільцеподібні затемнення. Кільцеподібне затемнення відбувається, коли під час затемнення Місяць перебуває на великій віддалі від Землі і конус тіні проходить над земною поверхнею, не досягаючи неї. Візуально під час кільцеподібного затемнення Місяць проходить по диску Сонця, але виявляється дещо меншим Сонця за діаметром, і не може сховати його повністю. У максимальній фазі затемнення Сонце майже повністю закривається Місяцем, але навколо нього видно яскраве кільце незакритої частини сонячного диска. Небо під час кільцеподібних затемнень залишається світлим, зорі не з’являються, спостерігати корону Сонця неможливо. Планети поділяються на дві групи, що відрізняються масою, хімічним складом (це виявляється в розходженнях їхньої густини), швидкістю обертання і кількості супутників. Чотири планети, найближчі до Сонця, планети земної групи, порівняно невеликі, складаються здебільшого із щільної кам’янистої речовини і металів. Планети-гіганти — Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун — набагато масивніші, складаються здебільшого з легких речовин і тому, незважаючи на величезний тиск у їхніх надрах, мають малу густину. У Юпітера і Сатурна основну частку їхньої маси складають водень і гелій. Вони містять також до 20% кам’янистих речовин і легких сполук кисню, вуглецю й азоту, що за низьких температур конденсуються на лід. В Урана й Нептуна лід і кам’янисті речовини складають більшу частину їхньої маси. Відстані планет від Сонця утворюють закономірну послідовність — проміжки між сусідніми орбітами зростають із віддаленням від Сонця. Ці закономірності руху планет у поєднанні з розподілом їх на дві групи за фізичними властивостями вказують на те, що Сонячна система не є випадковим скупченням космічних тіл, а утворилася в єдиному процесі. Тому вивчення кожного з тіл Сонячної системи висвітлює походження всієї Сонячної системи, а разом з тим і походження, еволюцію та сучасну будову нашої Землі.
Завдяки майже круговій формі планетних орбіт і великим відстаням між ними виключена можливість тісних зближень між планетами, коли вони могли б істотно змінювати свій рух внаслідок взаємного тяжіння. Це забезпечує тривале та стійке існування сонячної системи. Планети обертаються також навколо своїх осей, причому у всіх планет, крім Венери й Урана, обертання відбувається в прямому напрямку, тобто, в тому ж напрямку, що і їхнє обертання навколо Сонця. Надзвичайно повільне обертання Венери відбувається в зворотньому напрямку, а Уран обертається, ніби лежачи на боці.
Сатурн, Юпітер і Уран крім кількох супутників помітних розмірів мають безліч дрібних супутників, що ніби зливаються в суцільні кільця. Ці супутники рухаються орбітами, настільки близько розташованими до планети, що припливні сили не дозволяють їм об’єднатися в єдине тіло. Метод знаходження Полярної зірки. Полярна входить в сузір’я Малої Ведмедиці або Малого Ковша – крайня зірка в ручці Малого Ковша. Полярна – дуже важлива зірка через свого особливого розташування – вона всього на 45` дуги відстоїть від точки, званої північним полюсом світу. Весь небозвід як би обертається навколо неї, а сама вона залишається на місці (єдина нерухома зірка на небі північної півкулі). Насправді обертається, звичайно, Земля. Але, оскільки ми знаходимося в системі відліку «Земля», то щодо неї ми мешкає, і здається, що обертається зоряне небо навколо нас. Телескоп — прилад для спостереження віддалених об’єктів. Термін «телескоп» також вживається для позначення астрономічних приладів для спостережень електромагнітних хвиль невидимих для людського ока (інфрачервоні, ультрафіолетові, рентгенівські, гамма- і радіотелескопи), а також для реєстрації відмінного від електромагнітного випромінювання (нейтринні та гравітаційні телескопи). Типи телескопів
Оптичні телескопи
Конструктивно оптичний телескоп являє собою трубу (суцільну, каркасну або фермову), встановлену на монтуванні. Оптична система телескопа складається з декількох оптичних елементів (лінз, дзеркал або лінз і дзеркал). Телескопи, побудовані на основі лінзової оптичної системи (діоптричної), називають рефракторами.
Радіотелескопи
Радіотелескопи являють собою направленні антени, найчастіше параболічної форми. Оскільки радіодіапазон набагато ширший оптичного, конструкція радіотелескопів може дуже відрізнятися. Призначення
Телескоп має три основні призначення:

Збирати випромінювання від небесних світил на приймальний пристрій (око, фотографічну пластинку, спектрограф і ін.);
Будувати у своїй фокальній площині зображення об’єкта або певної ділянки неба;
Допомогти розрізняти об’єкти, розташовані на близькій кутовій відстані один від одного, що непомітно неозброєним оком. Основною оптичною складовою телескопа є об’єктив, який збирає світло і будує зображення об’єкта або ділянки неба. Об’єктив з’єднується з приймальним пристроєм трубою (тубусом). Механічна конструкція, що несе трубу і що забезпечує її наведення на небо, називається монтуванням. Якщо приймачем світла є око (при візуальних спостереженнях), то обов’язково потрібен окуляр, в який розглядається зображення, побудоване об’єктивом. При фотографічних, фотоелектричних, спектральних спостереженнях окуляр не потрібен. Фотографічна пластинка, вхідна діафрагма електрофотометра, щілина спектрографа та ін. встановлюються безпосередно у фокальній площині телескопа.
«Великий телескоп Канарських островів» (el Gran Telescopio de Canarias) — найбільший телескоп у світі, що входить до складу обсерваторії «Дель Рок де лос Мучачос» на Канарських островах (о.Пальма, м. Лас Пальмас) у Іспанії. Юрій Олексійович Гагарін (* 9 березня 1934 — † 27 березня 1968) — перший у світі космонавт, Герой Радянського Союзу (1961), полковник. Народився у с. Клушино на Смоленщині. У 1957 р. закінчив Оренбурзьке авіаційне училище. З 1960 р. – у загоні космонавтів. 12 квітня1961 р. здійснив перший в історії людства політ навколо Землі на космічному кораблі “Восток”.
Юрій Гагарін був вибраний почесним громадянином міст: Калуга, Новочеркаськ, Сумгаїт, Смоленськ, Вінниця, Севастополь, Саратов (СРСР); Софія, Перник, Пловдів (Болгарія), Афіни (Греція), Фамагуста, Лімасол (Кіпр); Сен-Дені (Франція), Тренч’янські Теплиці (Чехословаччина). Йому також були вручені золоті ключі від воріт міст Каїр і Александрія (Єгипет). Юрій Гагарін 27 березня 1968 року трагічно загинув за невідомих обставин виконуючи тренувальний політ на літаку МІГ-15.Похований біля Кремлівської стіни на Червоній площі. Ніл О́лден А́рмстронг (англ. Neil Alden Armstrong; 5 серпня 1930, Вапаконета, штат Огайо, США — 25 серпня 2012) — американський військовий льотчик і астронавт. Командир «Аполона 11» (Apollo 11), який виконав політ на Місяць. Він — перший землянин, який ступив на Місяць (20-21 липня 1969) — сказавши: «Це маленький крок для людини, але величезний стрибок для людства». У 1969-1971 роках після польоту на Місяць Армстронг працював заступником начальника відділу аеронавтики в Агентстві передових оборонних дослідницьких проектів США (DARPA). У серпні 1974 Армстронг звільнився з НАСА.
У 1970 році отримав ступінь магістра наук з аерокосмічної техніки в Університеті Південної Каліфорнії. З серпня 1971 по 1979 рік працював професором аерокосмічної техніки в Університеті Цинциннаті (University of Cincinnati).
Після 8-ми років роботи в університеті Армстронг зайнявся приватним бізнесом. У 1980-1982 роках працював головою ради директорів компанії Cardwell International, Ltd в місті Лебанон (Lebanon), штат Огайо. У 1982-1992 був головою компанії Computing Technologies for Aviation, Inc., в місті Шарлоттсвілл (Charlottesville), штат Вірджинія. Одночасно з цим, з 1981 по 1999 рік Армстронг працював у раді директорів компанії Eaton Corp.
У 1986 році був заступником голови комісії, що розслідувала причини катастрофи шатла Challenger.
У 1999 році взяв участь в телевізійному проекті «BBC : Планети» в якості експерта. У 2000 році Армстронг був обраний головою ради директорів компанії EDO Corp, яка виробляє електроніку і різні прилади для аерокосмічної та оборонної промисловості. Пішов у відставку з поста голови ради директорів у 2002 році. Олексій Архипович Леонов — радянський космонавт, перша людина, яка вийшла у відкритий космос.
Народився 30 травня 1934 року в с. Листв’янка Тисульського району Кемеровської області Росії. Після закінчення Великої Вітчизняної війни разом з сім’єю переїхав до Калінінграду. Закінчив школу у 1953 році. У 1960 році був зарахований до першого загону радянських космонавтів. У 1967 році став Почесним громадянином Кременчука. 18—19 березня 1965 року разом з Павлом Біляєвим здійснив політ у космос другим пілотом на космічному кораблі «Восход-2». Під час цього польоту Леонов здійснив перший в історії космонавтики вихід у відкритий космос тривалістю 12 хвилин і 9 секунд.
У 1967 році Леонов входив до складу радянських космонавтів, що готувались до польоту на Місяць.
У 1967 закінчив Військово-повітряну інженерну академію ім. Жуковського (інженерний факультет).
22 січня 1969 перебував у автомобілі, що був обстріляний офіцером Віктором Ільїним під час замаху на Л.Брежнєва.
У 1975 році 15—21 липня, разом з В.Кубасовим здійснив другий політ у якості командира космічного корабля «Союз-19» за програмою «Союз-Аполон». Тривалість польоту склала 5 діб 22 години 30 хвилин 51 секунда.
У 1970—1991 роках — заступник начальника центру підготовки космонавтів. У 1981 році закінчив ад’юнктуру при військово-повітряній інженерній академії ім. Жуковського. З березня 1992 генерал-майор авіації О. А. Леонов — в запасі. Автор 4 винаходів та 10 наукових праць.
Після виходу на пенсію у 1991 мешкає у Москві. Отримав визнання як художник. Каденюк Леонід Костянтинович
(1951 р. н.), перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк народився 28 січня 1951 року в селі Клішківці, Хотинського району, Чернівецька область в сім’ї сільських вчителів.
В 1977 році закінчив Центр підготовки льотчиків-випробувачів. Отримав диплом і кваліфікацію «льотчик-випробувач». В 1995 році відібраний в групу космонавтів Національного космічного агентства України.
Пройшов підготовку до космічного польоту в NASA на американському космічному кораблі багаторазового використання як спеціаліст по корисному навантаженню.
Каденюк Л. К. — генерал-майор Збройних Сил України[1], заступник Генерального інспектора генеральної військової інспекції при Президентові України з питань авіації і космонавтики. В період з 19 листопада по 5 грудня 1997 року здійснив космічний політ на американському БТКК «Колумбія» (англ. Columbia) місії STS-87. Опитник 1. Назвіть 4 основні фази Місяця. 2. Які 3 основні види планет? Дайте їм загальну характеристику. 3. До якого сузір*я входить Полярна зірка? 4. Поясніть, як відбувається затемнення Сонця і Місяця. Намалюйте схему. 5. Що таке телескоп? Які бувають типи телескопів та яке їхнє призначення? 6. Розкажіть про визначних космонавтів світу, їх діяльність. Дякую за увагу! Ви просто космос!
Full transcript