Loading presentation...

Present Remotely

Send the link below via email or IM

Copy

Present to your audience

Start remote presentation

  • Invited audience members will follow you as you navigate and present
  • People invited to a presentation do not need a Prezi account
  • This link expires 10 minutes after you close the presentation
  • A maximum of 30 users can follow your presentation
  • Learn more about this feature in our knowledge base article

Do you really want to delete this prezi?

Neither you, nor the coeditors you shared it with will be able to recover it again.

DeleteCancel

Поняття, види та особливості індивідуальних трудових правові

No description
by

ksenya kotovskaya

on 5 October 2015

Comments (0)

Please log in to add your comment.

Report abuse

Transcript of Поняття, види та особливості індивідуальних трудових правові

Поняття:
Але найважливішим є те, що власне трудові правовідносини набули в реаліях сучасного життя головної своєї риси,
– вони стали правовідносинами
найманої праці
, у яких працівник реалізує свою
робочу силу як товар.
Сьогодні, коли держава все рідше стає стороною трудового договору і як безпосередній учасник трудових відносин, і як роботодавець, роль та значення власне трудових правовідносин дедалі зростає.
Індивідуально трудові
правовідносини завжди посідали центральне місце в структурі трудових правовідносин, навіть тоді, коли їх намагалися поставити в один ряд з колективно-трудовими відносинами.
В науці трудового права визначення поняття власне трудових відносин, або як їх інакше називають, індивідуально-трудових відносин, здійснюється, виходячи із визначення трудового договору, що дається в

ст. 21 КЗпП
України.
Тобто це правовідносини, що виникають із угоди між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, а також фізичною особою, за якою
працівник

зобов'язується виконувати роботу
, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку,
а
власник підприємства

або
уповноважений ним орган

чи
фізична особа

зобов'язується виплачувати
працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За змістом
трудові правовідносини поділяють на:
Ці правовідносини, які існують задля функціонування і обслуговування власне трудових правовідносин. Вони виходять за межі конкретного підприємства і можуть існувати навіть у масштабах усієї країни.
Йдеться насамперед про правовідносини
соціального партнерства
, які виникають на національному рівні в результаті проведення переговорів, погодження взаємних інтересів та укладення генеральних угод.

Поняття, види та особливості індивідуальних трудових правовідносин
- виникають у результаті дії матеріальних норм трудового права, зміст яких становлять суб'єктивні права та обов'язки стосовно оплати праці,
надання відпусток,
заохочення працівників.
матеріальні
- виникають у зв'язку з реалізацією норм щодо процедури :
оформлення прийняття працівника на роботу,
його переведення та звільнення,
притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності,
встановлення правил внутрішнього трудового розпорядку,
процедури утворення первинної профспілкової організації на підприємстві,
утворення виборного органу профспілки
тощо.
процедурні
- виникають у процесі розгляду індивідуальних трудових спорів, діяльності примирної комісії, трудового арбітражу при вирішенні колективного трудового спору тощо.
процесуальні
Другу групу трудових правовідносин становлять
колективно-трудові правовідносини
(соціального партнерства та встановлення умов праці на підприємствах),
їх ще називають

організаційно-управлінськими правовідносинами

між трудовим колективом чи виборним органом первинної профспілкової організації (проф-спілковим представником) і роботодавцем.
правовідносини з працевлаштування і сприяння зайнятості;
правовідносини працівника з роботодавцем;
правовідносини працівника і трудового колективу з роботодав-цем, його адміністрацією щодо створення умов праці та управ-ління працею;
правовідносини профспілкого органу чи уповноваженого пред-ставника з роботодавцем, його адміністрацією щодо захисту тру-дових прав працівників;
соціально-партнерські відносини із колективних переговорів і укладення колективного договору на національному, галузево-му і територіальному (регіональному, локальному) рівнях;

У відповідності
з видами
суспільних відносин, що охоплюються предметом правового регулювання трудового права, до категорії правовідносин у сфері трудового права можна віднести:
Соціальне партнерство

Соціальне партнерство - є системою відносин між роботодавцями, їх організаціями і об'єднаннями та найманими працівниками, профспілковими організаціями і їх об'єднаннями й органами виконавчої влади, що складаються у процесі співробітництва, пошуку компромісів і підготовки ними узгоджених рішень з питань соціально-трудових відносин.
Соціальне партнерство спрямоване на:
- забезпечення соціального миру в суспільстві,
- зменшення гостроти соціальних конфліктів,
- сприяння погодженню інтересів роботодавців і найманих працівників;
- забезпечення активної ролі держави у переговорному процесі з питань встановлення умов праці,
- забезпечення взаємної зацікавленості найманих працівників і роботодавців у поліпшенні економічного становища і сприяння взаєморозумінню між ними,
- забезпечення належних умов праці і достатнього життєвого рівня працівників.
Одним з головних правових актів, крім КЗпП України, є Закон України
«Про колективні договори і угоди»
, який визначає правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців,
а також Закон України
«Про організації роботодавців»
, який визначає правові, організаційні, соціальні, економічні та інші рамки діяльності організацій роботодавців та їх об’єднань щодо їх участі у соціальному партнерстві, реалізації державної політики зайнятості, процесі розв’язання трудових спорів (конфліктів).
Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» визначає
колективні трудові спори
як розбіжності, що виникають між сторонами соціально-трудових відносин щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.
У разі неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору з ініціативи однієї із сторін утворюється трудовий арбітраж у триденний строк.





Трудовий арбітраж
– орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті трудового спору (ст.11 Закону).

Примирна комісія
– орган, призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору, та який складається із представників сторін.
правовідносини виробничого навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації;
правовідносини з нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства, охороною праці та здоров’я на виробництві;
правовідносини з відповідальності сторін трудового договору за шкоду, спричинену правам та інтересам одна одної;
правовідносини з розгляду і вирішення індивідуальних і колективних трудових спорів (конфліктів) включно зі страйковими відносинами.

Ще одним видом суспільно-трудових відносин є відносини, які умовно можна назвати
службово-трудовими.
Йдеться про відносини
військовослужбовців Збройних Сил України,
При­кордонних військ,
Управління охорони вищих посадових осіб України,
Служби безпеки,
інших військових формувань, утво­рених відповідно до законодавства України,
осіб начальниць­кого і рядового складу органів внутрішніх справ та податкової міліції.
Від цього виду трудових відносин дещо відрізняються від­носини, які настають у разі проходження альтернативної (не­військової) служби. Згідно із Законом України від 12 грудня 1991 p. "Про альтернативну (невійськову) службу" (в редакції Закону від 18 лютого 1999 р.) трудові відносини між гро­мадянином, який проходить альтернативну службу, та підпри­ємством, установою, організацією здійснюються на підставі письмового строкового трудового договору і регулюються за­кнодавством про працю, за винятками, передбаченими цим Законом (ст. 15).
Незважаючи на те, що тут йдеться про трудовий договір і поширення на трудові відносини цих осіб трудового законодавства, ми маємо справу не з трудовими відносинами у їх класичному вигляді,
а з
особливим видом службово-тру­дових відносин.
Праця осіб, призваних на альтернативну (невійськову) службу, є результатом не реалізації ними свого права на працю, а виконання військового обов'язку.
І тру­довий договір, який укладають у цьому випадку, не є волеви­явленням обох сторін, що характерне для трудових відносин найму, і факт поширення на такі трудові відносини законодав­ства про працю не вирішує проблему видової належності.
Закон "Про альтернативну (невійськову) службу"
, проголосивши поширення трудового законодавства на осіб, які проходять альтернативну службу, встановлює спеціальні правила регулювання їх відпусток, обчислення строків служби, її при­пинення тощо.
Отже, можна вважати, що у даному випадку ми маємо справу із самостійним різновидом службово-трудових відносин.
Видом трудових відносин також можна вважати відносини, що виникають у результаті
відбування засудженими криміналь­ного покарання
у виправних центрах.

Трудові відносини цієї категорії осіб мають примусовий характер, і їхньою метою є виправлення та перевиховання засуджених, зокрема щодо чесного ставлення до праці.
Залучення позбавлених волі до суспільно корисної праці відбувається відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу України.
Для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму трива­лості робочого часу, встановленого законодавством про працю. Засуджені також звільняються від роботи у вихідні, святкові і неробочі дні.
Отже,
суспільно-трудові відносини за своїм характером є досить різноманітними і залежно від підстав їх фактичного виникнення поділяються на кілька окремих видів.
Кожен з таких видів трудових відносин потребує і специфічного право­вого регулювання, яке забезпечується різними галузями права.
Презентацію виконала студентка
II курсу група ДП-124
Денисенко Оксана Вадимівна
Full transcript