Loading presentation...

Present Remotely

Send the link below via email or IM

Copy

Present to your audience

Start remote presentation

  • Invited audience members will follow you as you navigate and present
  • People invited to a presentation do not need a Prezi account
  • This link expires 10 minutes after you close the presentation
  • A maximum of 30 users can follow your presentation
  • Learn more about this feature in our knowledge base article

Do you really want to delete this prezi?

Neither you, nor the coeditors you shared it with will be able to recover it again.

DeleteCancel

Make your likes visible on Facebook?

Connect your Facebook account to Prezi and let your likes appear on your timeline.
You can change this under Settings & Account at any time.

No, thanks

Розвиток української прози 20-х років 20 століття

No description
by

Polina Cherniy

on 23 February 2016

Comments (0)

Please log in to add your comment.

Report abuse

Transcript of Розвиток української прози 20-х років 20 століття

У 20-х рр. XX ст. з’явився новий жанр — кіноповість, зумов­лений потребами кінематографу, зокрема ВУФКУ (Всеукраїн­ське фотокіноуправління), що вимагало нових сценаріїв, залу­чало до їх створення письменників . І

шлося про складне художнє явище, базоване на низці «монтованих» подій, у якому досягається епічна широта зображення, необхідна для фільмування.
Розвиток української прози 20-х років ХХ століття
Малі прозові форми демонстрували широкий спектр стильових манер, хоча в перші роки переважають експресивність, елементи імпресіонізму та орнаментальність в оформленні психологічної новели.









Фейлетон
- сатиричний жанр, що висміює негативні явища в суспільному житті. Низка авторів еволю­ціонує до традиційного реалізму.

Визначну роль у становленні та розвитку прози відіграє
по­вість
. Для цього був добрий ґрунт: адже в українській дорево­люційній прозі повість — чи не провідний жанр, який досяг сюжетного розмаїття й тематичного багатства, подавши зразки родинно-побутової повісті-хоніки, соціально-побутової повісті, соціально-історичної, історично-пригодницької, психологічної, фольклорно-поетичної повісті. Розквіт жанру часто припадає на періоди бурхливих змін у суспільному житті.
Стильове новаторство виявлялося по-різному у кожного авто­ра. Помітний крок від новелістики (збірки «Мамутові бивні», «Кров землі») до романної прози здійснив Ю. Яновський,
Поряд із романами та повістями продовжувала розвиватися новелістика, яскравим представником якої був
Г. Косинка.
виконала студентка групи ІД-11
Черній Поліна

http://www.ukrclassic.com.ua/katalog/teoriya-literaturi/2689-rozvitok-ukrajinskoji-prozi-20-kh-rokiv-xx-st

http://www.linguistika.com.ua/konspekti-urok-v/tema-rozvitok-ukra-nsko-prozi-20-kh-rok-v-xx-st-mikola-khvilovii-b-ograf-ya-pismenn

http://litmisto.org.ua/?p=22395

http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=77612&pg=9

http://www.ukrlit.vn.ua/lesson/11klas/1.html

http://literatura.org.ua/knigoteka/zhanrova-r-znoman-tn-st-prozi-ta-dramaturg-20-30-rr.-khkh-st..html
Так для В. Підмогильного («Третя революція») — це традиційна проб­лема протистояння села й міста, що набула неконтрольованого загострення під час революційних подій.

Письменник сміливо застосував метод психоаналізу, аби якнайповніше розкрити внутрішню драму свого героя.
Оскільки персонажами таких творів була інтелігенція, то ці талановиті книги зазнали нищівної вульгарної критики.

Якщо письменник спромагався виконати більшовицькі вимоги, його твір мав право на життя, але разом з цим утрачав художню якість.
Завдяки ліризму, асоціативності, інтуїції, інтелектуальним теоріям, змалюванню реальних та ірреальних світів Г. Михайли-­ченко, М. Хвильовий, М. Івченко,
В. Підмогильний відображають унікальний суб’єктивний світ героя.

Особа виступає як комплекс інтелектуальних, моральних, естетичних надбань, а епос відтво­рює багатозначну психологічну колізію — головну рушійну силу оповіді.
XX століття для української
літератури — дуже плідна пора, яка дала нашій культурі багато талановитих митців і геніальних творів.
Спільними естетично-стильовими засадами творчості прозаїків 20-х років XX ст. стала концепція людини нової епохи. Поняття «відродження й становлення» є основним в етичній моделі героїв, що відображає й романтичне самоствердження персонажа в нових суспільних реаліях, і трагізм його відірваності від універсальних першооснов буття.

З’являються оповідання з філософським забарвленням, позначені романтикою духовного аристократизму. Цікаві експерименти в прозі роблять футуристи. Популярними жанрами стають нарис та фейлетон.

видавши 1928 р. свого
Новою видавалася композиція твору, де
герой існував у певному епізоді
, що складався з мемуарів, поча­ток листів нагадував низку вставних новел. Така тенденція прина­джувала багатьох тогочасних прозаїків.
«Майстра корабля»,
виповненого щирим романтичним пафосом.
Тема досить типова для тогочасної прози, але висвітлювана авторами під різним кутом зору.
Його твори поступово набували реалістичної виразності, хоч і не втрачали ознак імпресіоністичної стилістики. Основний мотив, осмислюваний письменником — драма українського села, зумов­лена громадянською війною.
Висновок
Боротьба свідомого та підсвідомого стає провідним ком­позиційним прийомом у творчості прозаїків. Кореляція меж внут­рішнього й зовнішнього світів, підсвідомих прагнень та реальних можливостей як драматичний момент усвідомлення героєм влас­ної сутності — основа художніх прийомів і засобів змалювання людини цієї доби.
Джерела :
Full transcript