Loading presentation...

Present Remotely

Send the link below via email or IM

Copy

Present to your audience

Start remote presentation

  • Invited audience members will follow you as you navigate and present
  • People invited to a presentation do not need a Prezi account
  • This link expires 10 minutes after you close the presentation
  • A maximum of 30 users can follow your presentation
  • Learn more about this feature in our knowledge base article

Do you really want to delete this prezi?

Neither you, nor the coeditors you shared it with will be able to recover it again.

DeleteCancel

історія розвитку декорат-прикл.мист.

No description
by

Elena Mischuk

on 9 April 2015

Comments (0)

Please log in to add your comment.

Report abuse

Transcript of історія розвитку декорат-прикл.мист.

Тема: Декоративно-прикладне
мистецтво та народні промисли


Викладачі: Біднова Наталія Іванівна, Міщук Олена Володимирівна

Історія розвитку

Декоративно-прикладне мистецтво є підґрунтям і основою
кожної національної культури.
Саме воно поєднує всі види художньої та творчої діяльності кожного народу.
В культурі кожного народу декоративно-прикладне мистецтво є
складним та багатогранним. Це є дуже глибоке і широке поняття.
А все завдяки тому, що обіймає багато різновидів народних промислів.
Це музика і зодчество, фольклор і танці, столярство, вишивання та ще багато іншого. Живе воно разом з народом.
Своїм корінням іде в сиву давнину, але, при цьому, розвивається в
наш час.

Твори декоративно-прикладного мистецтва здавна прикрашають побут, живуть та вмирають разом з багатьма поколіннями. В них знайшли своє відображення цілі епохи та життєві уклади, ідеали та смаки різних людей різних часів.
Зазвичай, народні майстри виготовляли предмети побути або для себе, або для когось з односельців та користувались ними у своєму селянському господарстві.
Народними майстрами було зроблено безліч різного знаряддя праці, дерев'яного начиння, іграшок, домотканого полотна, вишивок тощо.

Декоративно-
прикладне мистецтво -

предметно-духовний світ людини -
включає в себе численні види художньої практики.
Це плетіння і ткання, розпис і вишивка, різьблення і виточування тощо. Одні види - кераміка, обробка кістки і каменю, плетіння - виникли на зорі людської цивілізації, інші - молоді: мереживо, гобелен, вироби з бісеру, витинанки з паперу.
Ткацтво
-
один з найдавніших і найважливіших елементів національної культури України. Художнє ткацтво - це ручне або машинне виготовлення тканин на ткацькому верстаті. Ткацьке виробництво об'єднує підготовку сировини, прядіння ниток, виготовлення з них тканин і заключну обробку: вибілювання, фарбування, ворсування, вибивання тощо.
Килимарство
відоме з прадавніх часів і має свою історію.
Воно було поширене і в країнах Сходу, і в Стародавньому Римі, і в Київській Русі.
Килими - це унікальні твори, в яких виявлені висока культура технічного виконання, орнаментальне, композиційне, колористичне багатство. Килим ткали з овечої вовни.
Килимарство - це виготовлення килимів, а також килимових виробів (гобеленів, доріжок, килимових покриттів) ручним або машинним способом. Важливе значення мають добір і якість сировини (волокон), відповідна підготовка пряжі, прядіння ниток, їх фарбування, техніка ткання, принципи орнаментально-композиційного розв'язання і кінцева обробка виробів: зарублення, в'язання тороків, вирівнювання, вичісування.

Петриківський розпис
— українське декоративно-орнаментальне народне малярство, яке сформувалося на Дніпропетровщині в селищі Петриківка, звідки й походить назва цього виду мистецтва. Побутові речі із візерунками в стилі петриківського розпису збереглися з XVII століття.
Визначальними рисами розпису є техніка виконання, візерунки, кольори. У 2012 році Міністерство культури України визначило петриківський розпис об'єктом (елементом) нематеріальної культурної спадщини України. 5 грудня 2013 року Петриківський розпис було включено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.

У вересні 2012 року представники Національного реєстру рекордів і Книги рекордів України зафіксували нове досягнення. У центрі селища Петриківка на Дніпропетровщині створили найдовший у світі орнаментальний розпис на бетонному паркані ручної роботи — довжиною в 120 метрів та завширшки 80 сантиметрів.
Унікальний розпис, зароджений у селі
Петриківка, заслуговує світової слави, переконані на Дніпропетровщині.
Тут народне мистецтво ще з 90-х пропагують у школах. А вже зараз Петриківка як офіційна дисципліна увійшла до програми середніх і вищих навчальних закладів області.
Нині знаменита техніка перетворилася на бренд. Аби це офіційно затвердити, на Дніпропетровщині створили логотип «Петриківки». Його презентували і безкоштовно передали майстрам знаменитого селища, аби вони могли доводити покупцям автентичність своєї продукції.

Вишивка - найпоширеніший вид народного декоративно
-прикладного мистецтва, орнаментальне або сюжетне зображення на тканинах, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами. Дивовижне багатство художньо-емоційних рішень української народної вишивки зумовлене різнотиповістю матеріалів, технік виконання орнаментів, композицій, колориту, які мають численні локальні особливості. Художнє обдарування українського народу, вершини його мистецького хисту в повну силу виявлені у вишитих творах. Немає меж розмаїттю їхніх художньо-виражальних засобів.

Гончарство та мистецтво кераміки
Освоєння людиною глини - першого пластичного і порівняно твердого матеріалу для виготовлення посуду та магічно-ритуальних фігурок - припадає на епоху палеоліту. По всьому слов’янському краю здавна побутував особливий вид глиняної пластики – різноманітні фігурки звірів, птахів з продушинами для свистіння. Це – відгомін древнього культу плодородства, оновлення і відродження природи. Магічним актом заклинання плодородства в час весняних обрядів був свист – як ритуал відганяння злих духів. З плином часу відійшла символіка,а пищики дістали розповсюдження як улюблена дитяча забавка, неодмінний атрибут народного свята.

Гаварецька кераміка
 — традиційний народний промисел чорнодимленої кераміки, розташований у селі Гавареччині Золочівського району
Львівської області.
Гончарні вироби — філіжанки, мисочки, джезви, глечики, вази, макітри, чанашниці, підсвічники,
вазони — традиційно чорного і темно-сріблястого кольору.

Гуцульська кераміка
 — традиційний народний гуцульський промисел, один з видів кераміки. Гончарні вироби: різноманітний посуд, дитячі забавки, сувеніри, пічні кахлі, декоративні плитки. Становлення гуцульської кераміки відбувалося у XV ст. і продовжує свій розвиток донині. Найвідомішою стала косівська кераміка, що отримала свою назву від місця її створення — міста Косова (Івано-Франківська область). Околиці Косова багаті на глину. Тож гончарство тут розвивалось з давніх часів.
Опішнянська кераміка
 — традиційна
українська кераміка із смт. Опішня на Полтавщині, одного з найбільших осередків виробництва гончарної кераміки в Україні. Розвиток ж сучасного промислу веде свій початок з кінця 19 століття, коли більшість населення Опішні займалося виробництвом своєрідних декоративних глеків. Сучасні опішнянські керамічні вироби зберегли багате різноманіття форм, серед яких поряд з традиційними національними з'явився ряд нових — вази, декоративні блюда тощо.
Художня обробка шкіри

- цей вид декоративно - прикладного мистецтва з специфічними прийомами формоутворення й оздобленням утворює чимало естетично-досконалих побутових речей: взуття, одягу і т.д. Основним матеріалом є натуральна шкіра, а з ХХ ст. - штучна.

В'язання
- популярний вид українського домашнього заняття,
який полягає в виготовленні суцільного полотна або окремих
виробів переплітанням нитки у вигляді петель.
Мереживо
- один із популярних видів народного декоративного мистецтва: ажурні, сітчасті, декоративні вироби з лляних, шовкових, бавовняних, металевих та інших ниток. Мереживо виготовляється для оздоблення одягу, прикрашення тканин інтер'єрного призначення.

Різьблення по дереву
 — вид декоративно-вжиткового мистецтва (також різьблення є одним з видів художньої обробки дерева поряд з випилюванням, токарною обробкою)
Різьблення по дереву це мистецтво, яким славилися стародавні слов'яни ще в 11 столітті. Проте саме мистецтво виникло набагато раніше. Різьбленням прикрашалися трони єгипетських фараонів, вікінги гойдали своїх дітей в різьблених колисках, у Франції різьблення по дереву стало невід'ємною частиною бароко.
До наших часів збереглися унікальні зразки різьблених виробів — чумацьких маж, саней, різного хатнього начиння, предметів домашнього вжитку.
Важливою галуззю художньої деревообробки в українців було виготовлення музичних інструментів. Археологічні розкопки скіфських поховань свідчать, що скіфи спілкувались з іншими народами, вміли обробляти дерево на високому художньому рівні.
Писанкарство
Писанка
 — яйце, декороване традиційними символами, які намальовані за допомогою воску й барвників.
Цей вид мистецтва поширений у багатьох народів світу. Шкаралупу писанок знаходили при археологічних розкопках цивілізацій, що існували більше 3000 років тому, і багато з тих візерунків використовується для розпису і сьогодні. З писанками і фарбованими яйцями (крашанками) пов'язано безліч легенд, повір'їв, переказів, звичаїв, традицій, обрядів, які виникли ще в язичницьку добу, видозмінювалися, а з прийняттям християнства набули нової якості — пов'язаної з дійством освячення паски під час найголовнішого християнського свята — Великодня. Звідси і їхня назва — «великодні яйця».
Писанка  
— символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості. У міфах багатьох народів світу саме яйце є світотворчим початком.
ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ
Ми з вами розглянули основні види декоративно-прикладного мистецтва та народних промислів, але є ще дуже багато видів, які залишилися поза межами нашого уроку, які з'явилися в ХХ та ХХІ століттях.
Full transcript