Leges sumptuariae
У вількирі м. Лейпцига від 21 травня 1430 р. містяться норми проти пожарних мір, обмеження розкоші, заборони азартних ігор тощо. Преамбула визначає цілі вількира вельми піднесено: “Общині та людям, які мають офіційні посади необхідно ставати кращими так, як їх вчить розум, до чого їх спрямовує встановлене право і щоденно настановляє Святе Письмо – покарати пороки, зміцнити свою добру вдачу, направити та перетворити діла людські за Божими законами; із цього будуть виходити послух та доброчесне життя всіх, тоді стануть шанувати і слідувати прикладу доброчесних, переслідувати недбалих та неуважних, карати не доброчесних; добрими будуть зв’язані дружбою взаємною любов’ю через що дрібні [добрі] вчинки зможуть вирости та стати більшими; таким чином в багатьох містах більші, могутніші, багаті та відомі суспільства перешкоджають непокорі та власним смутам…”
Шишка, посилаючись на дослідника життя львівських міщан Владислава Лозінського, наводить перелік страв на весіллі дочки міщанки Барбари Стогній: “З’їли тоді гості цілого вола з чверткою, 4- х телят, 5 сарн, 20 зайців, 16 поросят, 60 гусок, 80 курей, понад 150 штук дикого птаства, не рахуючи мигдалю, меду, яєць, молока, масла і різної бакалеї. Випито 7 бочок пива і 156 глечиків малмазії, мускату та інших вин. Як видно, давно забули патриції постанову львівського магістрату з 1383 р. про скромність у святкуваннях.”
1666 р., листопада 13, Варшава
Ян Казимир надає райцям Львова право вибору опікунів для дітей-сиріт