ukr 15/03/2021
Українська мова
Згадуємо
вірші
шкарпетки
котик
бабуся
в'яже
посміхається
котик
заплутав
клубок з нитками
бабуся засмутилася
котика насварили
Дні тижня
Слова
Речення
Папуги, веселі та різнокольорові, вранці люблять щебетати.
Текст
Переклад українською – Валерія Воробйова
Ілюстрації – В.Сутєєв
Потім Колібрі вказала різнобарвним крильцем на високе карячкувате дерево та прошепотіла:
– Бачите дупло?
– Ну, бачу, – відповідаю. – З нього ще чийсь хвостик стирчить.
– Це і є Окулярія. Я зараз сховаюся, а ви женіть її звідти!
«Отакої – женіть! А як? Треба спочатку на розвідку сходити», – вирішив я та став підкрадатися до дупла. Заглянув обережненько: нічого не видно. Тільки окуляри блищать у темряві.
Що ж робити? Як прогнати цю Лиходійку та й самому неушкодженим залишитися?
Думав я, думав – і придумав.
Відшукав неподалік звичайну калюжу, вмочив у неї пучок травинок – замість пензлика – і взявся до роботи.
Мені пощастило. Окулярія міцно спала і нічогісінько не чула. Тепер залишилося почекати, поки багнюка на окулярах засохне.
Колібрі сховалася серед густих гілок: спостерігає за мною, а зрозуміти мій задум ніяк не може.
Раптом велике карячкувате дерево затрусилося, захиталося – з дупла показалася зміїна голова, схожа на букву «Ф».
– Щщщо трапилосссь? – прошипіла Окулярія. – Нічччого не бачу!
– Зате я тебе бачу! І нікого ображати більше не дозволю! – гучно сказав я, набравшись хоробрості.
– Чи знаєш ти, нещасссний, що говоришшш?
– Я тебе не боюся. Забирайся геть!
– За такі слова ти поплатишшшся жжжиттям! Задушшшу! Знищщщу! – обурилася Окулярія і почала сповзати на землю. Тут я не на жарт перелякався. Ніколи б не подумав, що вона буде такою довгою і страшною. Але що поробиш – і я продовжував атаку.