ЗДОРОВ'Я. 121, 122, 125, 127

Постанова Пленуму ВС України № 2 від 07.02.2003 р. “Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи”

окремі питання кваліфікації злочинів проти здоров’я особи висвітлені в ППВСУ «Про судову практику в справах про необхідну оборону» від 26 квітня 2002 р. № 1

Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Затверджені наказом МОЗ № 6 від 17 січня 1995 року

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95#Text

Рішення ЄСПЛ:

Доступ до експериментального лікування або лікарського засобу

Христозов та інші проти Болгарії

13 листопада 2012 року

Дворжачек проти Чеської Республіки

6 листопада 2014 року

Це справа стосувалася умов примусової госпіталізації заявника до психіатричної лікарні для проходження сексологічного лікування. Заявник скаржився, зокрема, на те, що лікарня не змогла забезпечити йому відповіднe психотерапію та те, що він піддавався примусовому лікарському лікуванню ти психологічному тиску.

Дурізотто проти Італії

6 травня 2014 року (рішення про прийнятність)

Це справа стосувалася відмови судів Італії надати дозволу дочці заявника на проходження благодійно-досліджувального лікування (експериментальне лікування, відоме як метод "витривалості") для лікування її дегенеративного церебрального захворювання. Терапія проходила клінічні випробування і, відповідно до законодавчої постанови, піддавалась обмежувальним критеріям доступу. Заявник стверджував, зокрема, що за-конодавча постанова дискримінувала осіб, які вже почали лікування до набрання чинності постанови та тих, хто - як його дочка – не знаходились в тій ситуації.

Суд визнав заяву неприйнятною (явно необґрунтованою) відповідно до статті 8 (право на повагу особистого та сімейного життя) та відповідно до статті 14 (заборона дискримінації) разом зі статтею 8 Конвенції. З одного боку, немає нічого особливого в тому, що науковий комітет, створений Міністерством охорони здоров'я Італії висловив негативну думку про терапевтичний метод, а наукова цінність терапії не була визначена, було встановлено, що втручання в право на повагу особистого життя дочки заявника, представленого відмовою задовольнити прохання медикаментозної терапії, може розглядатися як необхідне в демократичному сус-пільстві. З іншого боку, навіть якщо припустити, що дочка заявника знаходилася в подібній ситуації, що й особи, котрі отримали виключний судовий дозвіл на лікування, Суд не може зробити висновок, що відмова системи правосуддя в наданні їй дозволу була дискримінаційною. Так, зокрема, заборона отримання лікування переслідувала законну мету захисту здоров'я і відповідала цій меті. Крім того, були надані достатні підстави для прийняття Судом рішення, і це не було довільним. Нарешті, терапевтичне значення методу "витривалості" було, на той час, ще підтверджене науково.

Дж. Н. та інші проти Італії

1 грудня 2009 року

Це справа стосувалася інфікування заявників або їх родичів вірусом іму-нодефіциту людини (ВІЛ) або гепатиту С. Зацікавлені сторони страждали від спадкових розладів (таласемії) і були інфіковані під час переливання крові, що проводилося Державною службою охорони здоров'я. Заявники скаржилися, зокрема, що влада не провела необхідну перевірку для запобігання інфікування. Вони також скаржилися на недоліки в подальшому проведенні цивільного процесуального розгляду та на відмову у виплаті їм компенсації. Крім того, вони стверджували, що були дискриміновані у порівнянні з іншими групами інфікованих осіб

Петрова проти Латвії

24 червня 2014 року

Отримавши небезпечні для життя ушкодження під час автомобільної аварії, син заявника був доставлений в лікарню, де він помер. Незабаром після цього, була проведена лапаротомія на його тілі, в ході якої його нирки та селезінка були видалені з метою трансплантації органів. Заявниця стверджувала, що вилучення органів її сина були проведені без її згоди або попередньої згоди сина та те, що, в будь-якому випадку, не було зроблено жодної спроби обґрунтування її думки.

Ельберте проти Латвії

13 січня 2015 року

Це справа стосувалася видалення тканини тіла від померлого чоловіка заявниці медичними експертами після його смерті без її відома. Без відома заявниці, відповідно затвердженої державою угоди, тканина була вилучена з тіла чоловіка після його розтину та відправлена до фармацевтичної компанії Німеччині для створення біо-імплантатів. Вона дізналися про перебіг подій через два роки після смерті чоловіка, коли в Латвії було розпочате кримінальне розслідування у зв'язку з твердженнями про широкомасштабне незаконне вилучення органів та тканин від померлих. Проте, місцева влада не встановила будь-якого складу злочину

Оупен Дор та Даблін Велл Вумен проти Ірландії

29 жовтня 1992 року

Заявниками були дві ірландські компанії, які скаржилися на судову заборону надання вагітним жінкам інформації про аборти за кордоном.

Суд постановив, що мало місце порушення статті 10 (свобода вираження волі) Конвенції. Було встановлено, що обмеження, накладені на компанії-заявники створили небезпеку для здоров'я жінок, які не володіли відповідними ресурсами або не могли знайти та використати інформацію про аборти. Крім того, з огляду на те, що така інформація була доступна в інших місцях та те, що жінки в Ірландії, в принципі, мали можливість їздити до Великобританії для того, щоб зробити аборт, обмеження було в значній мірі неефективними.

дія:

- фізичний вплив на потерпілого (нанесення удару, спричинення опіку та ін.),

- психічний (погроза або залякування, що викликали душевну хворобу та ін.).

Для заподіяння винна особа може:

→ застосувати м'язові зусилля свого тіла

→ застосувати різні знаряддя (ніж, ціпок тощо),

→ привести в дію різні механізми і речовини (пістолет, отруту та ін.).

→ можуть бути використані фактори природи, джерела підвищеної небезпеки, обстановка стихійного лиха тощо.

бездіяльність - невчинення винним дії, яка б запобігла заподіянню шкоди здоров'ю іншої людини, за умови, що він був зобов'язаний здійснити її та мав можливість зробити це.

Такий обов'язок діяти може випливати:

- із закону або інших нормативних актів (наприклад, обов'язок батьків турбуватися про здоров'я дітей);

- службового становища або професійних обов'язків (наприклад, обов'язок особи медичного персоналу лікувати хворого);

- попередніх дій винного (наприклад, поставлення іншої особи у небезпеку покладає на винного обов'язок вжити заходів охорони здоров'я потерпілого) тощо.

2 види т.т.у.:

1) за способом - небезпечне для життя в момент заподіяння

2) за наслідками - таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя

Спосіб заподіяння т.у., за загальним правилом, на кваліфікацію не впливає, за винятком умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження способом, що має характер особливого мучення → ч.2 ст.121КК

ч. 1 передбачає низку ознак → наявність кожної з них окремо дає змогу визнати тілесне ушкодження тяжким

Небезпечні для життя в момент заподіяння - ушкодження, яке саме по собі загрожує життю потерпілого в момент заподіяння або за звичайним своїм перебігом закінчується чи може закінчитися смертю.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Н А К А З

N 6 від 17.01.95 Зареєстровано в Міністерстві

м.Київ юстиції України

26 липня 1995 р.

за № 255/791

Затверджено

наказом Міністерства охорони

здоров'я України

від 17 січня 1995 р. № 6

Правила судово-медичного визначення

ступеня тяжкості тілесних ушкоджень

2.1.2. Небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища (див. п.2.1.3.о) і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися

смертю. Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв'язку.

2.1.3. До ушкоджень, що небезпечні для життя, належать:

а) ті, що проникають у черепну порожнину, у тому числі й без ушкодження мозку;

б) відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа, за винятком кісток лицевого скелета та ізольованої тріщини тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа;

в) забій головного мозку тяжкого ступеня як зі здавленням, так і без здавлення головного мозку; забій головного мозку середньої тяжкості за наявності симптомів ураження стовбурної ділянки...

Втрата руки, ноги — це відокремлення їх від тулуба чи втрата ними функцій (параліч або інший стан, що унеможливлює їх діяльність).

Під втратою слуху слід розуміти повну стійку глухоту на обидва вуха або такий необоротний стан, коли потерпілий не чує розмовної мови на відстані 3—5 сантиметрів від вушної раковини.

Тяжким визнається тілесне ушкодження, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій.

Під органом слід розуміти частину організму людини, яка виконує одну або кілька функцій, що мають істотне значення для життєдіяльності всього організму.

До т.т.у. за цією ознакою Правила відносять втрату або необоротну втрату функцій руки, ноги, зору, язика (мовлення), репродуктивної здатності.

У тих випадках, коли має місце лише тимчасове позбавлення зазначених органів здатності виконувати свої функції, склад т.т. злочину відсутній.

Під втратою зору треба розуміти повну стійку сліпоту на обидва ока чи такий стан, коли наявне зниження зору до підрахунку пальців на відстані двох метрів і менше (гострота зору на обидва ока 0,04 і нижче). Втрата зору на одне око тягне за собою стійку втрату працездатності більш однієї третини і за цією ознакою відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Ушкодження сліпого ока, що привело до його вилучення, оцінюється залежно від тривалості розладу здоров'я.

Під втратою язика (мовлення) Правила розуміють втрату можливості висловлювати свої думки членороздільними звуками, зрозумілими для ото-чуючих. Від втрати язика (мовлення) слід відрізняти випадки втрати голосу (коли людина може висловлюватися лише пошепки). За такою втратою вид тілесного ушкодження визначається ступенем втрати працездатності.

Втрата репродуктивної здатності означає втрату здатності до злягання чи втрату здатності до запліднення, зачаття та дітородіння (розродження).

Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб було криміналізовано такі форми умисної поведінки:

а) видалення, інфібуляція або здійснення будь-якого іншого каліцтва в цілому або частково великих статевих губ, малих статевих губ або клітора;

b) примушування жінки до того, щоб вона зазнала актів, перелічених у підпункті «а», або схилення її до цього;

с) підбурювання, примушування дівчини до того, щоб вона зазнала актів, пере-лічених у підпункті «а», або схилення її до цього.

Тяжким визнається тілесне ушкодження, що спричинило каліцтво статевих органів

попередня історія питання:

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами

(CETS № 210)

Стамбул, 11 травня 2011 р.

Стаття 38. Каліцтво жіночих геніталій (female genital mutilation)

поняття «каліцтво жіночих геніталій», «мутиляція жіночих статевих органів», «жіноче обрізання» вживаються як синоніми

Оскільки йдеться про видалення або ушкодження нормальних здорових тканин, ці операції є вкрай болісними, серйозно шкодять жіночому психічному й фізичному здоров’ю, порушують природні функції організму та статевої системи, викликають ускладнення під час пологів та можуть навіть стати причиною смерті новонароджених дітей.

За оцінками, цього виду насильства зазнали 100-140 мільйонів жінок у всьому світі.

Каліцтво жіночих геніталій – ґендерно зумовлене насильство, жертвами якого щороку стають мільйони дівчат у більш ніж 30 країнах світу – переважно африканських, а також деяких державах Азії й Близького Сходу, й в окремих європейських країнах.

Каліцтвом вважаються всі операції, що спрямовані на навмисну зміну або травматизацію жіночих статевих органів за відсутності до цього медичних показань.

Це може бути

• часткове або повне видалення клітора,

• видалення малих і/чи великих статевих губ,

• звуження входу до піхви та інші види операцій, що нівечать статеві органи (таврування, вискоблювання, опіки тощо).

У спільнотах, де розповсюджена така практика, її здійснюють, керуючись, як правило, ритуальними, культурними чи релігійними міркуваннями.

Каліцтво жіночих геніталій у культурах, що його наслідують, є дикунським обрядом і невід’ємною частиною виховання дівчаток та підготовки їх до заміжжя.

- країни, де практикують жіноче обрізання

Операції на жіночих статевих органах, що призводять до їхнього каліцтва, є екстремальним проявом дискримінації за ґендерною ознакою й визнаються порушенням прав дівчат і жінок на міжнародному рівні.

Згідно з оцінками ООН, у 2016 році у світі проживає близько 200 мільйонів дівчаток і жінок, які зазнали каліцтва жіночих статевих органах.

Їх число безперервно зростає.

Також, за даними ООН, щороку батьки відправляють під ніж місцевих знахарів 3 мільйони дівчаток, це більше 8 тисяч в день.

Тобто, у найближчі 10 років ще 30 млн. дівчаток можуть бути піддані каліцтву жіночих геніталій.

Більш того, де б не осідали емігранти з відповідних держав, каліцтво жіночих геніталій продовжується.

Так, за останні 10–25 років були зареєстровані випадки у

• Республіка Дагестан, Чеченська Республіка

• Великобританії,

• Німеччині,

• Італії,

• Канаді,

• США,

• Норвегії,

• Фінляндії,

• Франції та багатьох інших державах, яким історично така практика не була притаманна.

У Данії, Великобританії, Швеції можливо притягти до відповідальності підданих цих держав і осіб, які проживають на їх території, за проведення мутиляції жіночих геніталій за кордоном навіть в тих випадках, коли у відповідній країні така практика не є кримінальним злочином.

Варто зауважити, що ще у 2007 році влада Сполученого Королівства обіцяла винагороду в 20 000 фунтів стерлінгів кожному, хто повідомить в поліцію про випадок проведення жіночого обрізання на її території.

США і Канада розглядають каліцтво жіночих геніталій як такий різновид каліцтва, у зв’язку з яким відповідна особа має право претендувати на захист згідно з Конвенцією про статус біженців.

Важливим досягненням є те, що Єгипет, де не так давно обряд мутиляції проходило до 90 % жінок, на законодавчому рівні повністю заборонив її проведення (2008 рік).

В останні роки з цією практикою активно борються уряди Алжиру, Тунісу і Марокко та деяких інших держав.

Стосовно України: національне законодавство про кримінальну відповіда-льність не узгоджується повною мірою з вимогами статті 38 Стамбульської конвенції.

Кримінально-правова протидія на законодавчому рівні:

• Австралія

• Бельгія

• Великобританія

• Данія

• Іспанія

• Італія

• Канада

• Німеччина

• Нова Зеландія

• Норвегія

• США

• Швеція

• Франція

Одночасно з криміналізацією каліцтва жіночих статевих органів на нормативно-правовому рівні мав бути затверджений Перелік підстав, за наявності яких можливе видалення, інфібуляція або здійснення будь-якої іншої операції з повного або часткового видалення великих статевих губ, малих статевих губ або клітора у спеціально акредитованих закладах охорони здоров’я

На обговорення пропонувалося:

«Стаття 121-1. Каліцтво жіночих статевих органів

1. Підбурювання особи до видалення, інфібуляції (повторної інфібуляції) або здійснення будь-якого іншого каліцтва в цілому або частково її великих статевих губ, малих статевих губ або клітора, – карається позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Примушення особи із застосуванням чи погрозою застосування насильства до видалення, інфібуляції (повторної інфібуляції) або здійснення будь-якого ін-шого каліцтва в цілому або частково її великих статевих губ, малих статевих губ або клітора, – карається позбавленням волі на строк до п’яти років.

3. Дії, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, вчинені близьким родичем чи членом сім’ї особи, – карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

4. Видалення, інфібуляція (повторна інфібуляція) або здійснення будь-якого іншого каліцтва в цілому або частково великих статевих губ, малих статевих губ або клітора особи, незалежно від її згоди, – карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років

5. Дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчинені щодо неповноліт-ньої чи недієздатної особи, або повторно, або якщо ці дії спричинили тяжкі нас-лідки, – карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

6. Дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчинені щодо малолітньої особи, або щодо двох або більше осіб, або близьким родичем чи членом сім’ї особи, або якщо ці дії спричинили смерть особи, – карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

7. Умисне вивезення громадянином України або особою, що постійно прожи-ває на території України, особи з метою проведення щодо неї інфібуляції (повторної інфібуляції) або здійснення будь-якого іншого каліцтва в цілому або частково великих статевих губ, малих статевих губ або клітора, – карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років».

ч.1 ст.121 КК:

Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя

питання:

чи належить до каліцтва статевих органів, напр., чоловіче обрізання (видалення крайньої плоті), татуювання зовнішніх статевих органів ?!

залишилися відкритими питання (законодавець, МОЗ України):

• визначення поняття «каліцтво статевих органів»,
• чи тотожне вказане поняття дефініції «втрата репродуктивної здатності» (п. 2.1.4 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень),
• чи поглинається ним,
• чи є його частиною,
• або втрата репродуктивної здатності залишається частиною поняття «втрата будь-якого органу чи втрата органом його функції»

ч.1 ст.121 КК:

Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя

До т.т.у. відноситься психічна хвороба яка може бути наслідком як фізичної, так і психічної травми, інфекції, отруєння тощо.

Під психічною хворобою слід розуміти психічне захворювання.

До нього не можна відносити пов'язані з ушкодженням реактивні стани (психози, неврози).

Ушкодження кваліфікується як тяжке тільки тоді, коли воно потягло за собою розвиток психічного захворювання, незалежно від його тривалості і ступеня виліковності.

→ психіатрична експертиза

Тілесне ушкодження є тяжким і тоді, коли воно потягло за собою інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину (не менш 33 %).

Правила мають на увазі загальну працездатність.

Втрата у цих випадках професійної працездатності може бути прийнята до уваги тоді, коли умисел винного був спрямований спеціально на її позбавлення.

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 3 грудня 2009 р. № 1317

ПОЛОЖЕННЯ

про медико-соціальну експертизу

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 3 грудня 2009 р. № 1317

ПОЛОЖЕННЯ

про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності

Якщо тілесне ушкодження призвело до переривання вагітності, воно відноситься до числа тяжких:

→ незалежно від її строку

→ винний знав про вагітність потерпілої і бажав або свідомо припускав її переривання.

Т.т.у. яке виразилося у непоправному знівеченні обличчя, → коли ушкодження обличчя, будучи непоправним, надає обличчю огидного, потворного вигляду.

обов'язкові 2 ознаки:

- непоправності ушкодження

- знівечення обличчя.

Знівечення є непоправним, якщо воно не може бути усунено за допомогою звичайних методів лікування.

Якщо знівечення обличчя може бути усунено тільки шляхом оперативного втручання (косметичної операції), воно вважається непоправним.

Не є тяжким тілесним ушкодженням тимчасове знівечення обличчя

Для встановлення факту поправності чи непоправності ушкодження на обличчі призначається судово-медична експертиза.

Експерт не має права кваліфікувати ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це поняття не є медичним.

Він лише визначає:

- вид ушкодження,

- його особливості

- механізм утворення,

- встановлює, чи є це ушкодження поправним або непоправним.

Сама ж наявність знівечення обличчя встановлюється слідчим і судом.

При цьому суд оцінює зовнішній вигляд потерпілого на момент судового розгляду, виходячи із загальноприйнятих уявлень про вигляд людини.

Особистість потерпілого (його стать, вік, професія, національність тощо) при вирішенні цього питання не мають значення.

Випадки знівечення інших частин тіла людини поняттям, що розглядається, не охоплюються.

встановлення мотиву і мети є необхідним для відмежування:

 умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам т.т.у. у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків → ч.3 ст. 345 КК

 умисне заподіяння захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги — за ч.3 ст. 398 КК

Суб'єкт загальний

Суб'єктивна сторона злочину → умисел (прямий, непрямий)

мотив і мета → різні

на кваліфікацію не впливають, крім → з метою залякування потерпілого або інших осіб (ч.2 ст. 121 КК)

Кваліфікуючі ознаки:

• вчинене способом, що має характер особливого мучення,
• вчинене групою осіб,
• з метою залякування потерпілого або інших осіб,
• з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості,
• вчинене на замовлення,
• таке, що спричинило смерть потерпілого.

особливе мучення → спричиняє потерпілому особливо сильні страждання, свідчить про особливу жорстокість, нелюдськість винного.

→ тривале позбавлення їжі, пиття, тепла,

→ залишення його в шкідливих для здоров'я умовах

→ дії, пов'язані з багаторазовим або тривалим спричиненням особливого болю (щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими предметами, застосування термічних факторів тощо)

→ інші подібні дії.

особливе мучення викликає не просто болісні відчуття, які мають місце майже при кожному тяжкому тілесному ушкодженні, а спричиняє сильний фізичний біль і страждання.

необхідно, щоб прямим або непрямим умислом винного охоплювалося не тільки те, що він заподіює потерпілому тяжке тілесне ушкодження, а й те, що воно здійснюється способом, який має характер особливого мучення

Судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження як вчинене способом, що має характер особливого мучення. Вирішення цього питання відноситься до компетенції слідчо-прокурорських і судових органів.

групою осіб [ч.1 ст. 28 КК] ... брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.

умисне т.т.у. ... з метою залякування, потерпілого або інших осіб → особа вчиняє злочин, прагнучи викликати почуття страху перед винним або іншими особами.

Залякування інших осіб може бути вчинене щодо близьких родичів потерпілого, друзів, інших осіб, у яких, на думку винного, спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження викличе почуття страху.

з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості

див.: ст.161 (Порушення рівноправності громадян у залежності від їх расової, національної приналежності або відношення до релігії), п.14 ч.2 ст.115 КК України

національна, расова або релігійна ворожнеча і ненависть пов’язана з розповсюдженням будь-яких ідей і поглядів, що • підривають довіру і повагу до певної національності, раси або релігійного віросповідання,

• викликають зневагу або почуття ненависті до традицій, культури, способу життя, релігійним обрядам громадян даної національності чи раси тощо.

Для кваліфікації також не має значення відповідають чи ні дійсності особливості, які приписуються тій чи іншій нації.

Головна спрямованість вчинених діянь - посіяти між людьми різних національностей, рас, релігійних конфесій взаємну недовіру, розвинути відчуження, підозрілість, що переходять в стійку ворожість.

Вчинення ... на замовлення - здійснене особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника).

Таке доручення може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди, відповідно до якої виконавець зобов'язується заподіяти потерпілому тяжке тілесне ушкодження, а замовник — вчинити або не вчинити в інтересах виконавця певні дії матеріального чи нематеріального характеру (див. п.11 ч.2 ст. 115 КК).

Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, припускає, що заподіяне потерпілому тілесне ушкодження було тяжким, тобто підпадало під одну з ознак, зазначених в ч. 1 ст. 121 КК, і було причиною його смерті.

Для застосування ч. 2 ст. 121 в цих випадках обов'язковим є встановлення необхідного причинного зв'язку між тяжким тілесним ушкодженням і смертю, що сталася.

В разі, коли зв'язок між заподіяним потерпілому тяжким тілесним ушкодженням і смертю, що сталася, є випадковим, відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК за цією ознакою наставати не може.

Так, якщо настання смерті особи, якій було заподіяно тяжке тілесне ушкодження, було обумовлене зовнішніми обставинами (наприклад, випадковим забрудненням рани), то смерть не може бути поставлена за вину особі, винній в заподіянні тяжкого тілесного ушкодження.

Відмінність:

ст.115 ↔ ч.2 ст.121 (за ознакою смерть потерпілої особи) ↔ ст.119

ст.115 КК: діяння (умисел) + наслідок (умисел) = умисний злочин

ст.119 КК: діяння (необережність) + наслідок (необережність) = необережний злочин

ч.2 ст.121 КК: перша подія (у.т.т.у. – умисел) + наступна подія (смерть – необережність) = злочин зі змішаною формою вини = умисний злочин

приклад іншого варіанту злочину зі змішаною формою вини: ст.286 КК

діяння (порушення правил дорожнього руху – умисел) + наслідок (необережність) = змішана форма вини = необережний злочин

Т.у. середньої тяжкості є таке ушкодження, яке не заподіює здоров'ю шкоди, небезпечної для життя в момент заподіяння, не потягло за собою інших наслідків, властивих тяжкому тілесному ушкодженню, але разом із тим спричиняє тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату пра-цездатності менш як на одну третину.

Разом із тим склад злочину, що розглядається, може мати місце й у випадках повної, але тимчасової втрати органом його функцій.

До тривалого розладу здоров'я в розумінні ст. 122 КК слід відносити також випадки, коли заподіяна здоров'ю шкода не була пов'язана з порушенням функцій будь-якого органу, але викликала втрату працездатності (наприклад, інфекційне захворювання).

Тривалий розлад здоров'я у більшості випадків виявляється в порушенні функцій будь-якого органа, до якого Правила відносять послаблення функцій органів (зору, слуху, язика (мовлення), руки, ноги та ін.).

Повна втрата органу або позбавлення його назавжди здатності функціонувати є тяжким тілесним ушкодженням і за ст. 122 КК кваліфікуватися не може.

З суб'єктивної сторони злочин, що розглядається, може бути вчинений з прямим або непрямим умислом.

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого і відносно якого має місце необережна вина, повинно тягти відповідальність за сукупністю злочинів — за ст. ст. 119 та 122 КК.

Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, якій виповнилося 14 років.

Ст. 122 КК застосовується лише за умови, що розлад здоров'я був тривалим, яким, згідно з Правилами, визнається розлад здоров'я строком по-над три тижні (більше ніж 21 день).

Під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину слід розуміти втрату загальної працездатності від 10 до 33 відсотків.

Моментом закінчення злочину є заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Кваліфікуючою ознакою злочину згідно з ч.2 ст. 122 КК є заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження

• з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій (наприклад, звільнити житлову площу тощо)

• або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості

До них Правила відносять такі ушкодження, що мали незначні скороминучі наслідки, тривалістю не більш як шість днів. Це, наприклад, садно, синець тощо.

Суб'єктивна сторона : умисна вина

Відповідальність за ст. 125 КК настає й у тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю і фактично було заподіяно легке тілесне ушкодження.

Заподіяння легкого тілесного ушкодження внаслідок необережної вини не є караним.

Суб'єкт: фізична осудна особа, якій виповнилося 16 років

Кваліфікуючою ознакою злочину згідно з ч. 2 ст. 125 КК є заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну стійку втрату працездатності.

Згідно з п. 2.3 Правил короткочасним належить вважати розлад здоров'я тривалістю понад шести днів, але не більше ніж 21 день (три тижні). Під незначною стійкою втратою працездатності слід розуміти втрату загальної працездатності до 10 відсотків.

При вирішенні питання про тривалість захворювання необхідно керуватися об'єктивними даними, які характеризують тяжкість ушкодження, а не тільки листком непрацездатності.