Біохімічна діагностика інфаркту міокарда

Активність креатинкінази (КК)

(креатинфосфокінази, КФК)

При мілкоочаговому інфаркті міокарду чутливість – 92%

При крупноочаговому інфаркті міокарду – 98%

Зростання активності починається через 2 – 3 г від початку приступу. Максимум її, який у 15 – 20 разів перевищує норму, спостерігається через 13 – 30 г. Нормалізується активність за 5 – 8 діб.

Рівень активності ізоферменту КК-МВ в нормі складає менш ніж 6% загальної активності КК. При інфаркті міокарду активність цієї фракції досягає 30%.

Активність ізоферменту в плазмі крові зростає через 4 – 8 г., максимум – 12 – 24 г. Нормалізується на 3-тю добу. Діагностична чутливість ізоферменту КК-МВ 100%.

Переваги МБ-КФК: швидке, дешеве, доступне та точне визначення, можливості діагностики раннього реінфаркту.

Активність лактатдегідро-

генази (ЛДГ)

При інфаркті міокарду активність ЛДГ у 2 – 10 разів перевищує норму у 90 – 95% пацієнтів.

Активність ЛДГ починає зростати в плазмі крові через 18 – 24 г. Після появи болі досягає максимального значення через 48- 72 г.

Підвищена активність ЛДГ в плазмі крові зберігається на протязі 7 – 12 діб. Особливо важливим маркером слугує ізофермент ЛДГ1.

Активність ЛДГ визначають у сироватці крові або гепаринізованій плазмі.

Активність аспартатаміно-

трансферази (АсАТ)

При інфаркті міокарду активність АсАТ в 95% випадків підвищена.

Підвищення її активності в сироватці крові спостерігається через 4-6 г. з моменту приступу.

Активність залишається підвищеною на протязі 24 – 36 г. (в 4-5 разів), знижуючись на 3-тю – 7-му добу.

При інфаркті міокарду активність АсАТ в 95% випадків підвищена.

Підвищення її активності в сироватці крові спостерігається через 4-6 г. з моменту приступу.

Активність залишається підвищеною на протязі 24 – 36 г. (в 4-5 разів), знижуючись на 3-тю – 7-му добу.

Тропонін-Т та І

Тропоніновий регуляторний комплекс в поперечно-смугастих м'язах складається з трьох поліпептидів; при діагностиці інфаркту міокарда визначають в крові вміст тільки тропоніну Т та тропоніну I.

Для екстреної діагностики інфаркту міокарда на догоспітальному етапі найбільш підходить якісний імунологічний тест для визначення вмісту в крові специфічного міокардіального білка тропоніну Т. При інфаркті міокарда спостерігаються два піки підвищення його концентрації в крові. Перший починається через 2-3 год, досягає максимуму через 8-10 год, другий починається через три доби. Нормалізація концентрації тропоніну Т в крові при ВІМ відбувається через 10-14 діб.

Чутливість тесту через 3 ч - приблизно 60%, через 10 год наближається до 100%, специфічність близька до 100%.

За допомогою цього методу вдається діагностувати інфаркти міокарда з зубцем Q, а також він використовується для диференціальної діагностики інфаркту міокарда без зубця Q і гострого коронарного синдрому без пошкодження міокарда - нестабільної стенокардії.

Міоглобін

Оскільки міоглобін є досить низькомолекулярних протеїном, він легко дифундує через мембрани пошкоджених м'язових клітин і швидко з'являється в периферичної крові при пошкодженні міокарда. Зміст міоглобіну при інфаркті міокарда підвищується в сироватці крові в межах 2 год після виникнення симптомів. Він в незміненому вигляді виводиться з сечею і вже через 24 години з моменту початку захворювання зникає з кровотоку. Діагностичним рівнем для інфаркту міокарда вважається підвищення концентрації міоглобіну до 20 нг / мл / год. Великий вміст міоглобіну в скелетних м'язах і залежність його концентрації від функції нирок обмежують його застосування для діагностики інфаркту міокарда.

Переваги застосування міоглобіну: висока чутливість, ефективний при ранній діагностиці інфаркту міокарда, корисний при виключенні інфаркту міокарда, може бути маркером реперфузії. Недоліки: низька специфічність при пошкодженні скелетної мускулатури, травмах, швидко повертається до нормальних значень, що обмежує можливості пізньої діагностики.

Серцевий легкий ланцюг міозину

Міозин є частиною саркомеру - основною складовою контрактильного апарату скелетного та серцевого м'язів. Молекула міозину гетерополімерна та складається з 2 важких і 2 легких ланцюгів (ЛЦМ-1 і ЛЦМ-2).

Фізіологічна роль ЛЦМ складається в здійсненні взаємодії між актином і міозином. ЛЦМ-1 з'являється в крові через 3-6 год після розвитку нападу болю, його високі концентрації зберігаються протягом 4 днів, а підвищений рівень ЛЦМ-1 зазначається до 10-14 днів. Тяжкість клінічних проявів, прогноз захворювання і розмір зони інфаркту корелюють з рівнем ЛЦМ-1 в крові. Зміна концентрації ЛЦМ-1 також корелює з тяжкістю серцевої недостатності і дозволяє виділяти групу ризику.

The myosin light chain (MLC) isoforms identified were cardiac MLC1 (MLC1c), two cardiac MLC2 isoforms (MLC2c′ and MLC2c″), fast type MLC1 (MLC1F), slow type (MLC1S), embryonic MLC1 (MLC1E), masticatory MLC2 (MLC2M), slow type MLC2 (MLC2S, co-migrates with MLC2c″), fast-type MLC2 (MLC2F) and MLC3.

Peter J. Reiser, Sabahattin Bicer, Radhika Patel, Ying An, Qun Chen, Ning Quan Journal of Experimental Biology 2010 213: 1633-1642; doi: 10.1242/jeb.039453