L1. ГРОМАД. ПОРЯДОК ТА МОРАЛЬНІСТЬ

Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності. Поняття, загальна характеристика і види. Ст.296 КК України.

План.

1. Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності. Поняття, загальна характеристика і види.

2. Ст.296 («Хуліганство») КК України.

7. Калмиков Д. О., Данилевський А. О. Кримінальна та адміністративна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2012. – 616 с.

8. Каткова Т. Г. Правова охорона культурної спадщини в Україні. – Х. : Право, 2008. – 216 с.

9. Кузнецов В. В. Кримінально-правова охорона громадського порядку та моральності. – К. : ТОВ НВП «Інтерсервіс», 2012. – 908 с.

10. Кузнецов В. В., Бабаніна В. В., Кузнецова Л. О. Кримінальна відповідальність за хуліганство: національний та зарубіжний досвід. – К. : НВП "ІНТЕРСЕРВІС", 2013. – 268 с.

11. Ландіна А. В. Охорона моральності за кримінальним кодексом України. – К. : Юрид. думка, 2013. – 204 с.

12. Налуцишин В. В. Кримінальна відповідальність за хуліганство (ст. 296 КК України). – Х. : Харків юрид., 2009. – 252 с.

13. Савченко A. B., Репецький С. П. Суспільна моральність як об'єкт злочинних посягань. – Івано-Франківськ : Тіповіт, 2012. – 280 с.

14. Топольськова І. О. Боротьба із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу ан-тигромадську діяльність. – Луганськ : РВВ ЛАВС, 2003. – 192 с.

громадська безпека – стан захищеності суспільства – таких його цінностей, як життя та здоров’я людей, власності, довкілля, нормальної діяльності підприємств, установ та організацій від загально небезпечних діянь

Громадський порядок — це сукупність суспільних відносин, що за-безпечують спокійні умови →

- життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, відпочинку, побуту

- нормальної діяльності підприємств, організацій, установ у цій сфері.

Суспільна моральність —

• погляди, уявлення і правила, що визначають поведінку,

• духовні та моральні якості, необхідні людині в суспільстві, та

• відповідні правила, що визначають умови нормального громадського життя людей

• мораль формується стихійно,
• має неофіційний характер,
• не є загальнообов’язковою,
• знаходить своє втілення у традиціях, звичаях, ритуалах, заповідях та фольклорі,
• не містить точних, деталізованих правил поведінки

крім того, одне й те саме суспільство може вміщувати в собі різні, відмінні і, навіть, протилежні системи моралі

• релігійна мораль різних напрямків,

• атеїзм,

• корпоративна мораль,

• етнічна мораль або

• пережитки минулих соціальних систем та політичних устроїв тощо

Американський соціолог Джозеф Овертон описав технологію того, як можна змінити ставлення суспільства до речей, які раніше вважалися абсолютно неприйнятними. Ефективною її робить послідовне, системне застосування і непомітність для суспільства-жертви самого факту впливу.

Припустимо, канібалізм, тобто ідею легалізувати право громадян на поїдання один одного.

«Немислиме».

Очевидно, що прямо зараз немає можливості розгорнути пропаганду канібалізму - суспільство стане на диби. Нульова стадії вікна можливостей. Тема канібалізму поки ще огидна і абсолютно не прийнятна в суспільстві. Міркувати на цю тему небажано ні в пресі, ні, тим більше, в пристойній компанії. Поки це немислиме, абсурдне, заборонене явище.

Крок № 1. «Перевести тему з області немислимого в область радикального».

А це вже свобода слова. Ну, так чому б не поговорити про канібалізм? Вченим взагалі належить говорити про все підряд - для вчених немає заборонених тем, їм належить все вивчати. Треба скликати етнологічний симпозіум на тему «Екзотичні обряди племен Полінезії». Обговоримо на ньому історію предмета, введемо її в науковий обіг і отримаємо факт авторитетного висловлювання про канібалізм.

Про людоїдство, виявляється, можна предметно поговорити і як би залишитися в межах наукової респектабельності. Перехід від непримиренно негативного ставлення суспільства до відношенню більш позитивному.

Одночасно з навколо-науковою дискусією неодмінно має з'явитися який-небудь «Суспільство радикальних канібалів». І нехай воно буде представлено лише в інтернеті - радикальних канібалів неодмінно помітять і процитують у всіх потрібних ЗМІ.

По-перше, це ще один факт висловлювання. А по-друге, епатуючі відморозки такого спеціального генезису потрібні для створення образу радикального лякала. Це будуть «погані канібали» на противагу іншому лякалу - «фашистам, які закликають спалювати на вогнищах НЕ таких, як вони».

Публікувати розповіді про те, що думають про поїдання людського м'яса британські вчені і якісь радикальні відморозки іншої природи.

Результат: неприйнятна тема введена в обіг, детабуйована, сталося руйнування одно-значності проблеми - створені «градації сірого».

Крок № 2. «Від радикального до можливого».

На цій стадії продовжуємо цитувати «вчених». Адже не можна ж відвертатися від знання. Той, хто відмовиться це обговорювати, повинен бути затаврований як ханжа і лицемір.

Засуджуючи святенництво, обов'язково потрібно придумати канібалізму елегантне назву. Щоб не сміли всякі фашисти навішувати на інакомислячих ярлики зі словом на букву «Ка».

Увага! Створення евфемізму - це дуже важливий момент. Для легалізації немислимою ідеї необхідно підмінити її справжню назву.

Немає більше канібалізму.

Тепер це називається, наприклад, антропофагія. Але і цей термін зовсім скоро замінять ще раз, визнавши і це визначення образливим.

Мета вигадування нових назв - відвести суть проблеми від її позначення, відірвати фо-рму слова від його змісту, позбавити своїх ідеологічних супротивників мови. Канібалізм перетворюється в антропофага, а потім в антропофілію, подібно до того, як злочинець змінює прізвища та паспорта.

Паралельно з грою в імена відбувається створення опорного прецеденту - історичного, міфологічного, актуального або просто відмінного, але головне - легітимізованого. Він буде знайдений або придуманий як «доказ» того, що антропофілія може бути в принципі узаконена.

«Пам'ятаєте легенду про самовіддану матері, яка напоїла своєю кров'ю вмираючих від спраги дітей?» «А історії античних богів, їли взагалі всіх підряд - у римлян це було в по-рядку речей!» «Ну, а у більш близьких нам християн, тим більше, з антропофіліею все в повному порядку! Вони до сих пір ритуально п'ють кров і їдять плоть свого бога. Ви ж не звинувачуєте в чомусь християнську церкву? Та хто ви такі, чорт вас забирай?»

Головне завдання цього етапу - хоча б частково вивести поїдання людей з-під переслі-дування, в т.ч. кримінального, якщо воно передбачено.

Крок № 3. «Від можливого до раціонального».

Завершується дроблення єдиної проблеми.

«Бажання є людей генетично закладено, це в природі людини». «Іноді з'їсти людини необхідно, існують нездоланні обставини». «Є люди, які хочуть щоб їх з'їли». «Антропо-філов спровокували!». «Заборонений плід завжди солодкий». «Вільна людина має право вирішувати що їй їсти». «Не приховуйте інформацію і нехай кожен зрозуміє, хто він - антропофіл або антропофоб». «А чи є в антропофіліі шкода? Неминучість її не доведена».

У суспільній свідомості штучно створюється «поле бою» за проблему. На крайніх флангах розміщують лякала - спеціальним чином з'явилися радикальні прихильники і радикальні противники людоїдства.

Реальних противників - тобто нормальних людей, які не бажають залишатися байдужими до проблеми розтабуйовання людоїдства - намагаються упакувати разом з лякалом і записати в радикальні ненависники. Активно створювати образ божевільних психопатів - агресивні, профашистські ненависники антропофіліі, що закликають палити живцем людожерів, євреїв, комуністів і чорношкірих. Присутність в ЗМІ забезпечують всім перерахованим, крім реальних супротивників легалізації.

При такому розкладі самі т.зв. антропофіли залишаються як би посередині між лякалом, на «території розуму», звідки з усім пафосом «розсудливості і людяності» засуджують «фашистів всіх мастей».

«Вчені» і журналісти на цьому етапі доводять, що людство протягом усієї своєї історії час від часу поїдало один одного, і це нормально.

Крок № 4. «Від розумного до популярного».

Для популяризації теми канібалізму необхідно підтримати її поп-контентом, поєднуючи з історичними і міфологічними особистостями, а по можливості і з сучасними медіа персонами. Антропофілія масово проникає в новини і ток-шоу. Людей їдять в кіно широкого прокату, в текстах пісень і відео кліпах.

Один із прийомів популяризації називається «Озирніться довкола!». «Хіба ви не знали, що один відомий композитор - того? .. антропофіл». «А один всім відомий польський сценарист - все життя був антропофілом, його навіть переслідували». «А скільки їх по божевільням сиділо! Скільки мільйонів вислали, позбавили громадянства! .. До речі, як вам новий кліп Леді Гаги «Eat me, baby»?

На цьому етапі розробляється тему виводять в топ і вона починає автономно само відт-ворюватися в мас-медіа, шоу-бізнесі і політиці.

Інший ефективний прийом: суть проблеми активно забовтують на рівні операторів інформації (журналістів, провідних телепередач, громадських і тд), відсікаючи від дискусії фахівців.

Потім, в момент, коли вже всім стало нудно і обговорення проблеми зайшло в глухий кут, приходить спеціальним чином підібраний професіонал і каже: «Панове, насправді все зовсім не так. І справа не в тому, а ось в цьому. І робити треба те і те» - і дає тим ча-сом вельми певний напрям.

Для виправдання прихильників легалізації використовують олюднення злочинців за допомогою створення їм позитивного образу через НЕ зв'язані зі злочином характеристики. «Це ж творчі люди. Ну, з'їв дружину і що?» «Вони щиро люблять своїх жертв. Їсть, значить любить!» «У антропофілів підвищений IQ і в іншому вони дотримуються суворої моралі». «Антропофіли самі жертви, їх життя змусило». «Їх так виховали» тощо.

У справу вступають популярні ток-шоу. «Ми розповімо вам трагічну історію кохання! Він хотів її з'їсти! А вона лише хотіла бути з'їденою! Хто ми, щоб судити їх? Може бути, це - любов? Хто ви такі, щоб вставати у любові на шляху?!»

Крок № 5. «Перевести з категорії популярного в сферу актуальної політики».

Розпочинається підготовка законодавчої бази. Лобістські угруповання у владі консолідуються і виходять з тіні. Публікуються соціологічні опитування, які нібито підтверджують високий відсоток прихильників легалізації канібалізму. Політики починають катати пробні кулі публічних висловлювань на тему законодавчого закріплення цієї теми. У суспільну свідомість вводять нову догму - «заборона поїдання людей заборонена».

Толерантність як заборона на табу, заборона на виправлення і попередження згубних для суспільства відхилень.

Суспільство вже зламано. Сама жива його частина ще якось буде чинити опір законо-давчого закріплення не так давно ще немислимих речей. Але в цілому суспільство пого-дилося зі своєю поразкою. Прийнято закони, змінені (зруйновані) норми людського існу-вання, далі відгомонами ця тема неминуча докотиться до шкіл і дитячих садів, а значить наступне покоління виросте взагалі без шансу.

через свою нормативно-правову невизначеність мораль певною мірою та лише в окремих випадках може слугувати орієнтиром для формулювання загально обов’язкового нормативного припису або заборони

мораль змінюється під впливом часу та внаслідок зміни суспільних відносин

(!) але за порушення передбачено кримінальну відповідальність!

класифікація:

1) кримінальні правопорушення проти громадського порядку

• групове порушення громадського порядку — ст.293,

• масові заворушення — ст.294,

• заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку, — ст.295,

• хуліганство - ст.296

2) кримінальні правопорушення проти суспільної моральності:

а) посягання на основні моральні принципи і цінності у сфері духовного і культурного життя суспільства

Стаття 297. Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого

Стаття 298. Незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини

Стаття 298-1. Знищення, пошкодження або приховування документів чи унікальних документів Національного архівного фонду

Стаття 299. Жорстоке поводження з тваринами

Стаття 300. Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію

б) посягання на основні принципи моральності у сфері статевих відносин

Стаття 301. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів

Стаття 302. Створення або утримання місць розпусти і звідництво

Стаття 303. Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією

в) посягання на основні принципи моральності у сфері морального і фізичного розвитку неповнолітніх

частини 2 і 3 ст. 299 КК

частини 2 і 3 ст. 300 КК

частини 2 і 4 ст. 301 КК

частини 3 і 4 ст. 302 КК

частини 3 і 4 ст. 303 КК

Стаття 304. Втягнення неповнолітніх у протиправну діяльність

Всеволод Речицький. На захист поганого смаку / Харківська правозахисна група, Інформаційний портал «Права людини в Україні», 03.10.2010. – URL: http://www.khpg.org/index.php?id=1317621510

- роздуми щодо світу символічної реальності, інформаційної свободи, місця порнографії та у зв’язку з створенням «Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі» на підставі

2004 р. експерти Ради Європи: "Покладання інтерпретації перерахованих положень на Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі не гарантує мінімального ступеня захисту від деспотизму, як того в демократичному суспільстві вимагає верховенство права".

Порнографія чи ні?

Навіть прокурор або суддя цього не знає і буде запитувати у експерта.

Як дізнатися пересіченому громадянину (-ці)?

де дізнатися про її ставлення, напр., до коротких спідниць, пляжних купальників поточного сезону, еротичних сцен у сучасному та класичному мистецтві, обговорення або згадування расових, релігійних, гендерних або трансгендерних питань, Pussy Riot, ЛГБТ, позбавлення життя тварин заради м’яса та шкіритощо (перелік дозволених та заборонених питань, межі прийнятного)?

стриптизерка демонструє суду, що розмір її білизни достатньо великий, щоб відповідати нормам моралі

шраф за бікіні. Ріміні, Італія, 1957 р.

Каміла Палья: сексуальність і еротизм становлять сутнісну точку перетину природи і творчості. Через це аморальність, агресію, садизм і порнографію неможливо вилучити з контексту навіть великого мистецтва. Як і інші культурні спокуси, порнографію неможливо заборонити. Її заганяють в підпілля, але від цього вона лише зростає в ціні

Неприпустимими вважалися колись навіть окремі сцени з «Месьє Верду»

Ч. Чапліна

З часом Верховний Суд США захистив інтелектуальне самовираження навіть у випадках проявів «дурної та нестримної експресії»: «Те, що є вульгарністю для одного, служить лірикою для іншого».

Freedom of Speech Decisions of the United States Supreme Court. – San Diego, California: Excellent Books, 1996. – P. 170.

Всеволод Речицький:

з позицій З-ну України «Про захист суспільної моралі», його нормативні обмеження не поширюються «на виробництво та розповсюдження документальних матеріалів, художніх творів літератури, мистецтва та культури, які визнані класичним чи світовим мистецтвом», але світове мистецтво буває грубим і жорстоким, що показують не тільки фільми Е. Уорхола чи Л. Бунюеля, а й експонати з галереї В. Пінчука.

Jamie McCartney, artwork The Great Wall of Vagina

Всеволод Речицький: порнографія – це тіньова сторона мистецтва, а не тінь яку можна знищити світловим потоком.

Як «візуальне віддзеркалення демонізму сексу і природи» (К. Палья), мистецтво не може бути однобоким. Його завдання – викривати й показувати драматизм людського життя, «реверсивність добра і зла, гуманного і антигуманного» водночас (Ж.Бодрійар). Все, що існує сексуально-еротичного в мистецтві, пояснюється еротизмом самої природи. Відтак, якщо мистець чесний, його уяву не стримати жодними моральними приписами чи пересторогами.

https://www.facebook.com/sokyra.space

https://www.facebook.com/sokyra.space

за попередньою змовою групою осіб ?

ч.2 ст.301 КК: виготовлення, зберігання творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження з метою збуту чи розповсюдження … вчинені щодо кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру?

(це ще до того, як буде обрахований доход – ч. 3, 5 ст.301 КК)?

«Занадто пізно» (Too Late) – фільм-драма 2015 р. американського режисера Деніса Хаука. Спойлер: розкрито всі теми. Особливістю є складна техніка зйомок кожної з п’яти частин фільму одним кадром без монтажних склеювань.

next Q: яке Ваше ставлення до легалізації проституції?

адміністративна відповідальність - КУпАП:

кримінальна відповідальність

CASE OF S.M. v. CROATIA

(Application no. 60561/14)

Екс-поліцейського звинуватили у втягненні жінки в заняття проституцією, але після оперативно проведеного попереднього розслідування справа в суді розвалилася. У рішенні суд звернув увагу на те, що жертва дійсно надавала сексуальні послуги у квартирі, де вона три місяці жила з обвинуваченим перед тим, як втекти. Кілька разів останній приводив її до клієнтів, яким вона надавала сексуальні послуги. Водночас, у дівчини був мобільний телефон, який їй надав співмешканець. Відтак, на думку суду, «робота» була добровільною. Водночас, свідчення потерпілої про побої та примушування до проституції, які вона надала лише через рік після втечі, було визнано непереконливими.

Оскарження такого рішення на національному рівні успіху не мало.

Але ЄСПЛ, куди потерпіла звернулася зі скаргою, мав іншу позицію в оцінці даної ситуації.

У Страсбурзі виходили з того, що на відміну від більшості положень Конвенції, ст.4 не передбачає жодних винятків, навіть для надзвичайних ситуацій.

CASE OF S.M. v. CROATIA

(Application no. 60561/14)

...

Торгівля людьми є формою рабства, вона сама по собі ображає людську гідність й несумісна з конвенційними цінностями. У контексті положень ст.4 Конвенції немає необхідності класифікувати її як «рабство», «підневільний стан» чи «примусову працю».

ЄСПЛ також назвав такі елементи торгівлі, як поводження з людьми як з товаром, ретельний нагляд, обмеження в пересуванні, використання насильства та погроз, погані умови життя й роботи, а також не-велика оплата, або відсутність такої оплати взагалі.

... ст.4 Конвенції накладає на держави обов’язок переслідувати в судовому порядку будь-які дії, спрямовані на тримання людини в підневільному стані чи примусовій праці.

Зважаючи на обставини конкретної справи (покази свідків про погрози, результати обшуку квартири обвинуваченого, елементи його психологічного тиску на потерпілу під час розслідування), в ЄСПЛ зауважили, що у світлі боротьби з торгівлею людьми для кваліфікації таких дій як злочинів згода потерпі-лого значення не має.

З цього ЄСПЛ зробив висновок, що, державні органи Хорватії своїх обов’язків відповідно до ст.4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не виконали.

deepfake DeepNude app

Отелло і Дездемона знаходяться в довгострокових відносинах. Отелло захоплюється цифровою фотографією і знімає Дездемону на свій смартфон всюди, де вони бувають: гуляючи по вуличках Венеції, оглядаючи морський порт на Кіпрі, влаштовуючи пікнік в саду свого замку. Дездемона не заперечує проти цих знімків, але ніколи не дозволяє Отелло фотографувати себе оголеною або з сексуальним підтекстом. Вони розлучаються після того, як Отелло починає підозрювати, що Дездемона мала любовний зв'язок з його другом Кассіо. У помсту Отелло завантажує знімки Дездемони в додаток на своєму смартфоні і накладає її обличчя на тіло якоїсь актриси, зайнятої в порнографічних сценах. Потім він розміщує ці фейковий відео і контактну інформацію Дездемони на різних майданчиках соціальних медіа. Коли Дездемона звертається до правоохоронних органів, вимагаючи, щоб порнографічні фейковий відео видалили, а Отелло заарештували, вона дізнається, що його поведінка не порушує жодного закону. Коли вона запитує, чи можна засудити його за новим законом штату про порнографію з помсти або по іншому закону про кіберзлочині, їй не можуть відповісти з упевненістю і починають сумніватися, чи є вона взагалі жертвою злочину, адже вона не була власником цих фото, а Отелло використовував в відео тільки її обличчя

Delfino R. A. Pornographic Deepfakes: The Case for Federal Criminalization of Revenge Porn’s Next Tragic Act, Actual Problems of Economics and Law, 2020, Vol. 14, No. 1, pp. 105–141. DOI: http://dx.doi. org/10.21202/1993-047X.14.2020.1.105-141

а що там з приводу моралі?

а що там з приводу моралі?

Фраза, яку приписують Вольтеру (з біографії Вольтера «The Friends of Voltaire» англійської письменниці Evelyn Beatrice Hall, псевдоним S.G. Tallentyre) (1868—1956):

«Я не поділяю ваших поглядів, але готовий померти за ваше право висловлюватися»

Відмінність ст.ст. 293, 294 КК:

1) дії, передбачені ст.293 КК, вчинюються не натовпом, а учасниками окремих груп людей,

2) дії, передбачені ст.293 КК, не супроводжуються погромами, підпалами, насильством над людьми й іншими діями підвищеної небезпеки, що завжди має місце при вчиненні масових заворушень (ст.294 КК).

Що сьогодні слід вважати розпустою, а що вже ні (у порівнянні з давно минулими часами, напр., Середньовіччя, епоха Просвітництва, або нещодавніми, напр. 1990-ті р.р.)?

різні категорії у країнах Європи, в ісламському або буддійському світі

• нудізм (натуралізм) як частина боді-позитиву,

• дівчина або жінка одна у ресторані (вона не повія!),

• жінка знайомиться першою,

• відмова від носіння бюстгальтеру,

• кормління груддю у публічних місцях,

• проживання разом без реєстрації шлюбу, або одностатевою парою,

• втрата незайманості до реєстрації шлюбу,

• обговорення питань сексу, в тому жіночого оргазму?

Суспільна небезпечність:

це одне з небезпечних і поширених кримінальних правопорушень проти громадського порядку [безпосередній об’єкт], → тобто комплексу суспільних відносин, які

• забезпечують нормальні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності,

• спокійний відпочинок і

• дотримання правил поведінки в суспільному житті і побуті.

Крім цього, хуліганство часто завдає шкоди здоров'ю людей, власності, навколишньому середовищу [додатковий факультативний об’єкт]

КК 2001 р. суттєво змінив визначення хуліганства. В ньому декриміналізовано діяння, відповідальність за яке була передбачена ч. 1 ст. 206 КК 1960 р.

→ кримінально-караним визнається тільки таке грубе порушення громадського порядку, яке вчинене з мотивів явної неповаги до суспільства і супроводжувалося особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом (ч. 1 ст. 296).

Стаття 206. Хуліганство (КК України 1960 року)

Хуліганство, тобто умисні дії, що грубо порушують громадський порядок і виражають явну неповагу до суспільства, -

карається позбавленням волі на строк до одного року, або виправними роботами на той же строк, або штрафом від тридцяти до вісімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.

Злісне хуліганство, тобто ті ж дії, що відзначаються за своїм змістом винятковим цинізмом чи особливою зухвалістю, або зв'язані з опором представнику влади чи представнику громадськості, який виконує обов'язки по охороні громадського порядку, чи іншим громадянам, які присікають хуліганські дії, а так само вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, -

карається позбавленням волі на строк від одного року до п'яти років.

Якщо таке порушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП).

Стаття 173. Дрібне хуліганство (КпАП)

Дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, -

тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

Активістку руху FEMEN, яка голяка вилізла на пам'ятник Володимиру у Києві, затримала поліція і склала адмінпротокол за "дрібне хуліганство", повідомляє УНН із посиланням на прес-службу ГУ НП Києва.

Об'єктивна сторона: грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Зміст грубості порушення громадського порядку слід визначати з урахуванням:

- характеру хуліганських дій,

- їх наслідків,

- місця і тривалості їх вчинення,

- кількості потерпілих, їх вік, стан здоров'я,

- суттєвість порушення їх інтересів або інтересів підприємств, установ, організацій.

Особлива зухвалість — це

• нахабне поводження,

• буйство, поєднане з насильством, що спричинило

• тілесне ушкодження чи знущання над потерпілим,

• знищенням або пошкодженням майна,

• тривале порушення спокою громадян,

• зрив масового заходу,

• тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації, транспорту тощо.

Винятковий цинізм — це демонстративна зневага щодо норм моральності, наприклад,

• груба непристойність,

• публічне оголення,

• знущання над немічними особами та ін.

У Парижі "Репортери без меж" розклеїли непристойні фотографії світових лідерів, що потрапили в список ворогів преси https://news.pn/uk/public/80447

п.5 ППВСУ від 22 грудня 2006 року № 10

«Про судову практику у справах про хуліганство»

Для кваліфікації вчиненого хуліганства за ч. 1 ст. 296 достатньо наявності в діях винної особи одної з ознак: - особливої зухвалості; - або виняткового цинізму.

Аналіз ознак хуліганства дає підставу для висновку, що особливу зухвалість також характеризують:

- такі насильницькі дії, як побої, мордування, спричинення різних за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень,

- а також умисне знищення чи пошкодження майна.

Тому хуліганство, яке супроводжується побоями (ч. 1 ст. 126) або спричиненням легкого тілесного ушкодження (ст. 125), не потребує додаткової кваліфікації.

Якщо вчинені більш тяжкі кримінальні правопорушення → сукупність (напр., ст.ст. 121, 122, ч.2 ст.126, ст. 127, 194, 352 КК).

грубе порушення громадського порядку супроводжується мотивом явної неповаги до суспільства

явна неповага до суспільства – нахабно виявлене, зневажливе ставлення винного до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності

ця ознака однаково характеризує як об'єктивну сторону хуліганства — грубе порушення громадського порядку, так і його суб'єктивну сторону — хуліганські мотиви вчинення (явна неповага до суспільства)

Закінченим кримінальне правопорушення визнається з моменту

вчинення грубого порушення громадського порядку …, що супроводжується

• особливою зухвалістю чи

• винятковим цинізмом

Місце вчинення:

Хуліганські дії можуть бути вчинені в будь-якому місці, частіше це відбувається у парках, на вулицях, кінотеатрах, магазинах та інших громадських місцях

Як правило, такі дії вчиняються в присутності потерпілих та інших осіб

(!) Однак публічність не є обов'язковою ознакою хуліганства.

Воно може бути вчинене в квартирі, на безлюдній вулиці тощо.

Можливе вчинення хуліганства по телефону, коли винна особа, наприклад, у нічний час періодично дзвонить потерпілим, порушує їх нормальний сон, цинічно ображає, знущається над ними, виявляючи тим самим явну неповагу до суспільства.

Суб'єктивна сторона: прямий умисел і мотив явної неповаги до суспільства

винна особа усвідомлює, що своїми діями грубо порушує громадський порядок, виражаючи тим самим явну неповагу до суспільства, і бажає цього

непрямий умисел до наслідків → напр.,

→ п'яний хуліган почав лякати зброєю людей, а потім у громадському місці зробив неприцільний постріл, заподіявши одному з потерпілих тілесне ушкодження

у цьому випадку винна особа діяла нецілеспрямовано, він не бажав заподіяти шкоду здоров'ю будь-кому з оточуючих, але свідомо допускав такі наслідки

Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є мотив явної неповаги до суспільства.

може знайти свій вияв у певних низьких спонуканнях:

→ бешкетництво,

→ прагнення протиставити себе суспільству,

→ ... виявити п'яну зухвалість,

→ ... показати зневагу до оточуючих тощо.

Суб'єктом хуліганства можуть бути особи, які досягли 14-річного віку

ППВСУ № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи»

11. Як умисне вбивство з хуліганських мотивів за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК дії винного кваліфікуються, коли він позбавляє іншу особу життя внаслідок явної неповаги до

суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, а так само без будь-якої причини чи з використанням малозначного приводу.

Якщо крім убивства з хуліганських мотивів винний вчинив ще й інші хуліганські дії, що супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинене ква-ліфікується за п. 7 ч. 2 ст. 115 і за відповідною частиною ст. 296 КК

Не можна кваліфікувати як вчинене з хуліганських мотивів умисне вбивство під час сварки чи бійки, яку розпочав сам потерпілий, а так само з ревнощів, помсти чи з інших мотивів, що виникли на грунті особистих стосунків, навіть якщо при цьому було порушено громадський порядок.

Стаття 296. Хуліганство

2. Ті самі дії, вчинені групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

кваліфікація не змінюється від того:

- без попередньої змови чи

- за попередньою домовленістю його було вчинено.

хуліганство, вчинене групою осіб, необхідно відрізняти від:

- масових заворушень (ст. 294)

- групового порушення громадського порядку (ст. 293)

При масових заворушеннях (ст.294) дії завжди вчиняються натовпом, причому ці дії супроводжуються погромами, підпалами, руйнуваннями, насильницьким виселенням громадян, нерідко збройним опором представникам влади

санкція більш сувора: позбавленням волі на строк від 5 до 8 років

При груповому хуліганстві ці ознаки відсутні, а його виконавці грубо порушують громадський порядок винятково з мотивів явної неповаги до суспільства.

Групове порушення громадського порядку (ст. 293) відрізняється від хуліганства, вчиненого групою осіб, відсутністю хуліганських мотивів:

санкція за ч.2 ст.296 КК: обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на строк до 4 років

санкція за ст.293 КК: караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців

→ це обґрунтовано

Тому у разі, коли групове порушення громадського порядку вчиняється з мотивів явної неповаги до суспільства (?!), відповідальність повинна наставати за ч. 2 ст. 296.

У ч.3 ст.296 КК передбачена відповідальність за хуліганство, визначене в перших двох частинах цієї статті, якщо воно було

1) вчинене особою, раніше судимою за хуліганство (раніше мало назву «злісного» за ознакою його рецидиву) переформулювати на "має судимість", чи

2) пов'язане з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії

опір [представникові влади, представникові громадськості або іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії] → протидія їм виконати свій службовий чи громадський обов'язок щодо охорони громадського порядку

→ погрози на їх адресу,

→ побої,

→ спричинення тілесних ушкоджень тощо.

При цьому опір повинен бути складовою частиною хуліганства, мати місце в період його вчинення.

Опір, в тому числі поєднаний з насильством чи погрозою його застосування до цих осіб, не потребує додаткової кваліфікації за кримінальне правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян.

фактично це є складене кримінальне правопорушення

Винятком є лише опір, поєднаний з таким насильством, що містить ознаки ще й іншого більш тяжкого кримінального правопорушення (напр., ст. 121, ч. 3 ст. 345 КК та ін.).

У тих випадках, коли опір має місце після припинення хуліганства як протидія затриманню, він не може бути кваліфікуючою ознакою хуліганства і відповідальність за такі дії повинна наставати за сукупністю.

Відсутня ця кваліфікуюча ознака і у випадку, коли дрібне хуліганство було поєднане з опором представникові влади чи громадськості.

За такі дії особа підлягає адміністративній відповідальності за дрібне хулі-ганство і кримінальній відповідальності за вчинений опір.

Частина 4 ст. 296 КК

Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

передбачає відповідальність за хуліганські дії, визначені в перших трьох частинах цієї статті, якщо вони вчинені із

- застосуванням

• вогнепальної або

• холодної зброї чи

• іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Під іншими предметами, спеціально пристосованими для нанесення т.у., слід вважати

- не тільки предмети, заздалегідь спеціально оброблені і пристосовані для цих цілей, як, напр., заточена велосипедна спиця,

- а й елементарно пристосовані під час вчинення хуліганських дій (напр., відламана і використана для завдання тілесного ушкодження частина антени радіоприймача)

Ними можуть бути і будь-які предмети, що не піддавалися ніякій обробці, але були заздалегідь підготовлені винним для використання з цією ж метою (столовий ніж, молоток, газовий пістолет тощо).

А олівець?

Є різниця між «спеціально пристосованими» [попередньо вкладена праця людини для надання цих властивостей] і «спеціально використаними», "заздалегідь заготовленими" [столовий ніж, молоток тощо]?

А якщо олівець був з собою?

Постанова ККС ВС від 5 березня 2024 року у справі № 202/716/22 (провадження № 51-5296км23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/117555107.

Постанова ККС ВС у справі № 671/324/17 (провадження № 51-2697км21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/99556526.

Колегія суддів ККС ВС не погодилася з аргументами сторони захисту про те, що конфлікт відбувся поза межами визначеного робочого часу бару (тобто після 22 год), і тому він не порушив нормальної роботи закладу.

Формальне врахування часу завершення роботи закладу не може братися за основу під час кваліфікації дій як хуліганства. Склад цього кримінального правопорушення може мати місце й тоді, коли у закладі поза межами його робочого часу перебувають відвідувачі, а заклад продовжує працювати.

... у діях особи є склад кримінально-караного хуліганства, адже такі дії грубо порушували громадський порядок, були поєднані з особливою зухвалістю, вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства. Такі висновки зумовлені тим, що дії засудженого безпосередньо впливали на роботу закладу, вчинялися у присутності великої кількості відвідувачів закладу та привернули їхню увагу. Порушення громадського порядку мало тривалий характер, адже конфлікт розпочався у приміщенні бару і продовжувався вже надворі після виходу відвідувачів із закладу. Конфлікт прогресував саме через активні дії особи

Лекція: Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності. Поняття, загальна характеристика і види. Ст.296 КК України.

Дякую за увагу!

Примітка. Під транспортними засобами в цій статті та статтях 286-1, 287, 289 і 290 слід розуміти

• всі види автомобілів,
• трактори та інші самохідні машини,
• трамваї і тролейбуси, а також
• мотоцикли та
• інші механічні транспортні засоби.

ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО РУХУ

затв. постановою Кабінету Міністрів України

від 10 жовтня 2001 р. № 1306

Закон "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. № 2344-III:

Автомобіль – колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт.

Трамва́й (англ. tramway, від tram – вагон, візок, і way – шлях) – рейковий наземний вид публі-чного маршрутного міського транспорту, переважно вуличний, призначений на переміщення людей у межах міста та міських агломерацій.

Троле́йбус - пасажирський транспортний засіб обладнаний електродвигуном (одним або декількома), що безпосередньо отримує електричну енергію від зовнішнього джерела за до-помогою контактної мережі.

Слово запозичене з англ. trolley-bus. За однією з версій, ця назва виникла як поєднання американізму trolley («роликовий струмознімач», можливо, від to troll — «котити») та bus («автобус»). Перші тролейбуси сприймалися публікою як «гібрид автобуса та трамвайного вагона» (у ранніх публікаціях тролейбус описувався як «безрейковий трамвай»).

п.1.10 ПДР

мотоцикл - двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об'ємом 50 куб.см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг

інший механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомо-гою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт (дублювання у примітці до ст.286 КК?)

Об'єктивна сторона:

а) діяння – порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту

б) наслідки

в) причинний зв'язок

Диспозиція є бланкетною:

- Правила дорожнього руху

(пост. КМУ № 1306 від 10. 10. 2001 р.)

- закон України “Про дорожній рух” від 30.06.1993 р. тощо

При визначенні характеру порушення необхідно встановлювати, яку статтю чи пункт Правил або З-ну порушила особа, що керувала транспортним засобом.

але ст. 286-1 КК

(Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції)

Порушення правил безпеки руху може виражатися:

- керування в стані сп’яніння

Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду

затв. постановою КМ України від 17 грудня 2008 р. № 1103

- в перевищенні швидкості,

- порушенні правил обгону,

- … об'їзду перешкод,

- … проїзду перехресть,

- … правил користування світловими приборами,

- … буксирування,

- а також їзди з причепом,

- проїзді на заборонений знак чи сигнал світлофора тощо

Порушення правил експлуатації може полягати:

- в недотриманні водієм технічних умов експлуатації,

- у порушенні порядку перевезення пасажирів,

- у неправильному завантаженні, укладанні і закріпленні вантажів,

- в експлуатації технічно несправних транспортних засобів і т.п.

За ст. 286 кваліфікуються лише такі порушення правил експлуатації, які пов'язані з безпекою руху транспортних засобів.

не можуть кваліфікуватися по цій статті порушення таких правил експлуатації, що не пов’язані з безпекою руху:

- порушення термінів технічного обслуговування транспортних засобів,

- недотримання вимог при застосуванні видів пально-мастильних і інших матеріалів і т.п.

- порушення вимог законодавства про охорону праці,

- порушення правил безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних, сільськогосподарських, будівельних і інших робіт.

Відповідальність за порушення правил безпеки руху та експлуатації ТЗ засобів настає незалежно від місця, де було допущено порушення (магістраль, шосе, вулиця, залізничний переїзд, двір, поле, територія підприємства тощо)

Відповідальність за ст. 286 диференційована в залежності від тяжкості наслідків:

- ч.1 - середньої тяжкості т.у.,

- ч.2 - т.т.у. або загибель потерпілого,

- ч.3 - загибель декількох осіб.

якщо декілька наслідків, передбачених різними ч.ч. ст.286 →

→ кваліфікація лише по тій частині статті, яка передбачає відповідальність за більш тяжкі наслідки

Причинний зв'язок між діянням і наслідками є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони.

Для встановлення причинного зв’язку важливе значення має характер порушення.

Причиною наслідків можуть бути лише такі порушення, які створюють реальну можливість настання наслідків →

→ це такий стан технічної системи транспорту в конкретній дорожній обстановці, який при подальшому розвитку подій і процесів перетворюється в дійсність, тобто наступають суспільно небезпечні наслідки.

Певні труднощі виникають, якщо декілька причин породжують одні наслідки.

Це можуть бути:

- неправильна поведінка інших учасників дорожнього руху,

- особливі погодні умови,

- недоліки дорожнього покриття,

- незадовільний технічний стан транспортного засобу тощо.

В таких випадках призначаються експертизи, які допомагають встановити причинний зв’язок між порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту і суспільно-небезпечними наслідками.

В тих випадках, коли наслідки знаходяться в причинному зв’язку з порушеннями, які допустили два або більше водіїв, то всі вони притягуються до кримінальної відповідальності.

судова практика:

Верховний Суд України – постанова від 5 листопада 2015 року №5-218кс15

«… для правильного застосування норми про кримінальну відповідальність особливого значення набуває дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв. При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом …»

Суб'єктивна сторона: порушення – умисел або необережність

наслідки – необережність

в цілому визнається необережним

якщо умисел до смерті або т.у. → умисний злочин проти життя та здоров’я

суб'єкт: … 16-літнього віку та керує транспортним засобом

навчальна їзда в автомобілях з подвійним управлінням: суб'єкт – інструктор, який здійснює навчання курсанта і знаходиться рядом з водієм

При притягненні до кримінальної відповідальності значення не має:

- наявність або відсутність у водія права на управління транспортним засобом,

- є водій працівником транспортного підприємства чи власником транспортного засобу, або жодним з них;

- чи має водій навички або досвід управління транспортним засобом певної категорії або в особливих умовах тощо.

не підлягають кримінальній відповідальності особи, які підбурювали водія до порушення правил дорожнього руху або експлуатації ТЗ, якщо це викликало наслідки, передбачені ст. 286 КК

залишення місця події :

сукупність ст.ст. 135, 286 КК

якщо не було порушення правил з його боку – ст. 135 КК

Суспільна небезпека:

керування ТЗ, яким протиправно заволоділа особа, часто здійснюється:

- з порушенням правил дорожнього руху,

- з перевищенням швидкості,

- проїздом на заборонені знаки та сигнали світлофора,

- вночі без включених фар, що створює загрозу для безпеки руху.

Заволодіння ТЗ інколи здійснюють особи, які не мають:

- посвідчення водія,

- певних навичок керуванням транспортним засобом цього типу.

При заволодінні винна особа може не знати про можливі несправності ТЗ, що також може викликати настання тяжких наслідків.

Інколи заволодіння здійснюють неповнолітні, або особи, які знаходяться в стані сп’яніння, що також створює небезпеку для життя і здоров’я людей.

Суспільна небезпека значно зростає у випадках, коли заволодіння ТЗ поєднано з насильством або з погрозою його застосування.

Безпосередній об’єкт: відносини, що забезпечують безпеку та відсутність перешкод для руху

Додатковий об’єкт: життя, здоров'я громадян, відносини власності

Примітка до ст.286 КК. Під транспортними засобами в цій статті та статтях 286-1, 287, 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

Об’єктивна сторона: незаконне заволодіння транспортним засобом

воно може бути вчинено лише шляхом активної поведінки особи, тобто шля-хом вчинення дій

Примітка до ст.289 КК.

1. Під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Вилучення ТЗ може здійснюватися шляхом:

- запуску двигуна,

- буксирування,

- завантажування на інший транспортний засіб,

- встановлення контролю.

Заволодіння може вчинюватися:

- таємно,

- відкрито,

- шляхом обману чи зловживання довірою,

- із застосуванням насилля чи погрози його застосування,

- з місця його стоянки або під час руху транспортного засобу, коли винна особа примушує водія виконувати його розпорядження і їхати у вказаному напрямку.

Закінченим є з моменту:

1) початку руху ТЗ внаслідок запуску двигуна

2) .… …. шляхом буксирування

3) встановлення контролю над ТЗ під час його руху

як замах:

- проникнення в кабіну, гараж чи інше сховище,

- спроба запустити двигун або буксирувати

Заволодіння ТЗ повинно бути незаконним:

• винна особа не має права використовувати ТЗ для поїздки на ньому

не є незаконною поїздка на ТЗ в стані крайньої необхідності,

напр., для того, щоб терміново доставити тяжко хвору людину до лікарні чи для гасіння пожежі, усунути іншу небезпеку, яка загрожує людям чи охоронюваним законом правам особи, суспільним чи державним інтересам тощо

Суб’єктивна сторона: прямий умисел

особа усвідомлює, що протиправно заволодіває ТЗ,

усвідомлює суспільну небезпечність цього діяння і

бажає його вчинити

відповідальність не настає:

якщо особа допустила фактичну помилку і була переконана, що завдяки її службовому стану або дружнім стосункам чи на правах родича вона має право користуватися ТЗ

Незаконне заволодіння ТЗ може вчинюватись з будь-якою метою, або мотивом

Примітка.

1. Під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Часто вчинюється для того, щоб

- покататись,

- доїхати до місця свого призначення

- доставити майно,

- для використання ТЗ як знаряддя для вчинення іншого кримінального правопорушення

Суб’єкт:

→16 років (ч. 1 ст. 289 КК)

→ 14-річного віку при вчиненні

з кваліфікуючими обставинами

(ч. 2,3 цієї статті).

у судовій практиці суб’єктом не визнають:

- членів сім’ї власника або користувача ТЗ,

- водіїв ТЗ підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, які без належного дозволу здійснили поїздку на закріпленому за ними ТЗ,

- службових осіб, наділених повноваженнями щодо користування чи експлуатації ТЗ

Стаття 289. Незаконне заволодіння транспортним засобом

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені з проникненням у приміщення чи інше сховище, або з використанням електронних пристроїв для втручання в роботу технічних засобів охорони, або якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

повторність → спеціальна

Примітка 2. Відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заво-лодіння транспортним засобом або кримінальне правопорушення, передбачене статтями 185, 186, 187, 189-191, 262, 290, 410 цього Кодексу.

ч.2 ст. 289 КК:

Ті самі дії, вчинені

• повторно або

• за попередньою змовою групою осіб, або

• поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або

• з погрозою застосування такого насильства, або

• вчинені з проникненням у приміщення чи інше сховище, або

• з використанням електронних пристроїв для втручання в роботу технічних засобів охорони, або

• якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, -

н.м.д.г. на 2021 р.: 1135 грн. (де 2270 : 2 = 1135)

п. 17 ППВСУ від 23 грудня 2005р. № 14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про де-які злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, що вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Якщо особа знищила ТЗ і він повністю втратив свою цінність, розмір реальних збитків дорівнює вартості автомобіля на день вчинення кримінального правопорушення.

Таким же чином треба вирішувати це питання, якщо ТЗ після незаконного заволодіння не знайдено.

У разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих частин ТЗ розмір реальних збитків необхідно визначати, виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту.

ч.3 ст. 289 КК:

дії, передбачені ч.ч. 1, 2 цієї статті

- вчинені організованою групою

- поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або

- з погрозою застосування такого насильства,

- якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого у двісті п’ятдесят і більше разів перевищує н.м.д.г., -

н.м.д.г. на 2021 р.: 1135 грн. (де 2270 : 2 = 1135)

ч.4 ст. 289 КК: → умови звільнення від кримінальної відповідальності:

Звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені ч.1 цієї статті, та добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки.

Це питання може вирішувати лише суд.

умови:

1) особа вперше вчинила дії, передбачені ч.1 цієї статті;

2) добровільно заявила про це правоохоронним органам,

3) повернула транспортний засіб власнику і

4) повністю відшкодувала завдані збитки.

Відмінність від викрадення чужого майна:→ за їх об’єктом та предметом

викрадення чужого майна

відносини власності

будь-яке чуже майно

незаконне заволодіння ТЗ

відносини, які забезпечують безпеку руху та експлуатації механічного транспорту

ТЗ, які згідно з чинним законодавством визнаються джерелом підвищеної небезпеки

об’єкт

предмет

сукупність:

якщо особа незаконно заволоділа ТЗ, користувалась ним, а потім викрала магнітофон, інші речі в транспортному засобі і залишила його → ст.289 та крадіжка (ст.185)

сукупність (ст.ст. 286 і 289 КК):

якщо при керуванні ТЗ, яким особа незаконно заволоділа, порушені правила дорожнього руху, що викликало смерть потерпілого або спричинення йому тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень

сукупність (ст.ст. 115 і 289 КК):

при заволодінні ТЗ було застосоване насильство → смерть потерпілому

судова практика

Верховний Суд України – постанова від 21 січня 2016 року:

«…Законодавча конструкція «будь-яким» означає, що перелік способів законодавцем не обмежено, і відсутній спосіб, який би не підпадав під цю конструкцію. Одним з таких способів є зловживання довірою.

…норми, передбачені статтями 289 та 190 КК, у разі встановлення факту заволодіння транспортним засобом співвідносяться як спеціальна і загальна. Згідно з правилами кваліфікації злочинів, якщо діяння, вчинене винною особою, одночасно підпадає під ознаки двох чи більше кримінально-правових норм, має місце конкуренція останніх. Завжди повинна застосовуватися та норма, яка охоплює з найбільшою повнотою всі фактичні ознаки вчиненого діяння. Вона має перевагу перед нормою, яка передбачає лише частину того, що вчинив злочинець.

Отже, за вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, у тому числі шляхом обману або зловживання довірою потерпілої особи, законодавець передбачив спеціальну норму кримінального закону – статтю 289 КК, яка має перевагу над загальною нормою кримінального закону – статтею 190 КК, а тому належить застосувати спеціальну норму кримінального закону …»

Лекція "Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Поняття, загальна характеристика і види. Ст.ст. 276, 286, 289 КК"

Дякую за увагу!