“Місце для дракона”
980
Юрій Винничук “Місце для дракона”
методичний коментар
(елементи компоративного аналізу твору)
Зміст навчального матеріалу
за програмою
Повість – казка про сучасний світ, у якому й досі живуть «драконячі закони». Парадокс: дракон Грицько – поет і християнин. Роздуми про добро і зло, вірність і зраду, доцільність самопожертви.
ТЛ: парадокс, підтекст, алегорія
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Удосконалювати навички коментувати сюжет, уміти переказувати найвагоміші епізоди. Уміти пояснити підтекст твору, алегоричність образів дракона Грицька, Пустельника та князя. Розвиток естетичного смаку, уміння бачити красу і силу художнього слова.
Фольклорна основа
Традиційний сюжет і набір героїв,
перемога добра над злом,
щасливий кінець
Авторська
модифікація через поєднання з іншими жанрами (повість-казка);
перемога добра над злом піддається сумніву, звідки не зовсім звичні для казки сумні кінцівки
Образ дракона в міфології та символізмі
Богатир Добриня Нікітіч і щойно вбитий ним бідака Змій Горинич. Китайський дракон на дерев’яній гравюрі, 19-те століття.
Характерними ознаками та рисами
дракона є вміння літати, наявність кількох голів, вогняне дихання, розумність (тим більше, як не буди розумним, коли кілька голів маєш, одна голова добре, а три ж краще). Важко точно сказати, звідки взагалі взявся образ дракона, очевидно, він є однією з невід’ємних частин колективної підсвідомості людства. Тому драконячий образ (по розумному – архетип) присутній у чисельних казках абсолютно різних народів та культур.
На якого дракона, на вашу думку, схожий Грицько? Чому?
Пам’ятник дракону у Сеулі, Південна Корея.
У якому вже вивченому творі (повість-легенда) головний герой дізнається про закони життя від незвичайного "учителя" (у казці-повісті це Пустельник)?
Борис Харчук "Планетник"
Планетника навчає дід Капуш
– “Навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”.
У творі Юрія Винничука “Місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші. Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона. Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди. Ось така каламбурна зав’язка Винничукової повісті-казки. Далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розповідає про свої клопоти через нього м’якосердий Грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві. “Життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник.
Продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа. Але чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? Ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. “Що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів!” – роздумує автор.
Казка-повість «Місце для дракона» переносить нас у Галичину часів середньовіччя. І тут дійсність та казка тісно переплелися довкола головних героїв — люботинського князя, пустельника, лицаря Лавріна і... доброзичливого дракона.
Узагальнений образ дракона
міфологічний дракон у казці символізує випробовування, через, які потрібно пройти герою, щоб отримати дорогоцінний скарб. У казках, як правило, дракони полюбляють збирати біля себе величезні скарби золота та коштовностей (бо жадібні вони страшенно). Або замість золота дракони ще люблять викрасти якусь надзвичайно вродливу принцесу (чи просто панянку) за яку любому нормальному хлопу просто гріх не вступити з драконом у смертельну сутичку. Приз, який отримає герой після перемоги над драконом (чи то вродлива панянка, чи золото з коштовностями, неважливо) символізує ні багато ні мало – безсмертя душі. Але, щоб його отримати пройдеться здолати випробовування – перемогти дракона, який насправді живе в середині кожного із нас, дракон – це наша грішна природа, егоїзм, чисельні гріховні пристрасті та вади – лише різні голови того багатоголового внутрішнього дракончика, якого нам аки лицарю рано чи пізно доведеться перемогти.
Парадо́кс (від грец. παράδοξος — незвичайний, неймовірний, дивний від грец. παρα — поруч, біля, порівняно з і грец. δόξα — думка, погляд, пов'язаного з грец. δόγμα — положення, догма; грец. δοκέω — вважаю, думаю):
порізно істинне твердження чи група тверджень, яке призводить до суперечності або ігнорує інтуїцію.
формальнологічна суперечність, яка полягає в тому, що в процесі доведення створюються умови для одночасного доказу істинності і хибності певного висловлювання, причому доведення істинності цього висловлювання неодмінно веде до визнання його хибності і навпаки.
несподіване явище, яке не відповідає звичайним науковим уявленням.
думка, що разюче розходиться з усталеними поглядами, начебто суперечить здоровому глуздові, хоч насправді може й не бути хибною.
В чому парадокс образу дракона Грицька, сюжетної лінії?
Дракон – не злий, не розбишака, а доброзичливий, поет і християнин, готовий до самопожертви.
міфологічний дракон у казці символізує випробовування, через, які потрібно пройти герою, щоб отримати дорогоцінний скарб. У казках, як правило, дракони полюбляють збирати біля себе величезні скарби золота та коштовностей (бо жадібні вони страшенно). Або замість золота дракони ще люблять викрасти якусь надзвичайно вродливу принцесу (чи просто панянку) за яку любому нормальному хлопу просто гріх не вступити з драконом у смертельну сутичку. Приз, який отримає герой після перемоги над драконом (чи то вродлива панянка, чи золото з коштовностями, неважливо) символізує ні багато ні мало – безсмертя душі. Але, щоб його отримати пройдеться здолати випробовування – перемогти дракона, який насправді живе в середині кожного із нас, дракон – це наша грішна природа, егоїзм, чисельні гріховні пристрасті та вади – лише різні голови того багатоголового внутрішнього дракончика, якого нам аки лицарю рано чи пізно доведеться перемогти.
Відразу постає запитання:
хто такий дракон, чи може він бути доброзичливим? Ось яким
уявляли дракона та забражали його митці
Повість-казка має назву "Місце для дракона". Що ж це за істота - дракон? Яким його уявляєте?
Казка як жанр
Здавна митці увіковічували драконів у своїх творах - живописі, архітектурі, гравюрі, літературі тощо.
У світовій літературі ми можемо знайти подібний твір Кеннета Грехема «Казка про доброго дракона». Щоправда сюжет та герої трохи інші:
Зокрема, про існування дракона дізнається хлопчик, а не Пустельник. Малий вирішує попередити про небезпеку (згадаймо, що князь навпаки "організовує" вбивство). З драконом хоче битися Юрій-змієносець. Хлопчик домовляється із Юрієм, відбувається "вдавана" битва, після якої "злодієві" дається "шанс" не шкодити людям. Всі щасливі. Тобто не перемогли "драконячі закони". Є багато схожого:
дракони (зовсім не злодії, з поетичною натурою, прагненням до краси тощо)
хлопчик - Пустельник;
лицар - Юрій-змієносець (щоправда, різні за характерами, віком, вдчею).
Яка ж сюжетна лінія твору ?
Сюжетна лінія казки-повісті "Місце для дракона":
новина про існування дракона;
знайомство читача з доброзичливим драконом, який пише вірші, мріє бути метеликом, милується квітами;
Пустельник навчає Грицька-дракона грамоти;
князь задумує "подвиг" для майбутнього нареченого доньки;
Пустельник навчає князя, як збороти "злодія";
лицар і його вірний товариш прагнуть здолати дракона;
через підступність князя і самопожертву Грицька пермагають "драконячі закони" людей
Порівняльна таблиця
У чому ж суперечність, невідповідність? Іншими словами, парадокс образів казки-повісті, її сюжетної лінії?
Парадокс як художній прийом
Парадоксальність властива багатьом творам мистецтва різноманітних жанрів. Через свою незвичайність парадоксальні вислови, назви, зміст творів привертають увагу. Це використовується в розмовному жанрі, в театральному і цирковому мистецтві, особливо ілюзіоністами (фокусниками), у живописові і фолькльорі. Хороші оратори використовують цей прийом в своїх виступах для підтримання уваги слухачів. Популярна дитяча «поезія безглуздя» Льюїса Керрола і Корнія Чуковського, «театр абсурду» в фольклорі і анімації також побудовані на парадоксальності.
Парадоксальними є багато афоризмів відомих мислителів. Наприклад, висловлювання Вольтера: «Ваша думка мені глибоко ворожа, але за ваше право її висловити я ладен пожертвувати своїм життям» або Ніцше: «Жебраків потрібно виганяти — неприємно давати їм і неприємно не давати їм», Фрумкера: «Чоловік від жінки відрізняється тим, що перед тим як зробити помилку, він все ретельно продумує». Парадоксальністю відрізняються і афоризми Козьми Пруткова, Бернарда Шоу, Оскара Уайльда, Станіслава Єжи Лєца.
Парадокс в музиці
В класичній музиці парадоксом прийнято називати вишукані, дивні твори чи фрагменти, які відрізняються від традиційного звучання. Також парадоксами в стародавній Греції називали переможців в олімпійських змаганнях співаків і виконавців інструментальної музики.
Дракон – не злий, не розбишака, а доброзичливий, поет і християнин, готовий до самопожертви.
Парадокс - (від грец. παράδοξος — незвичайний, неймовірний, дивний від грец. παρα — поруч, біля, порівняно з і грец. δόξα — думка, погляд, пов'язаного з грец. δόγμα — положення, догма; грец. δοκέω — вважаю, думаю):
порізно істинне твердження чи група тверджень, яке призводить до суперечності або ігнорує інтуїцію.
формальнологічна суперечність, яка полягає в тому, що в процесі доведення створюються умови для одночасного доказу істинності і хибності певного висловлювання, причому доведення істинності цього висловлювання неодмінно веде до визнання його хибності і навпаки.
несподіване явище, яке не відповідає звичайним науковим уявленням.
думка, що разюче розходиться з усталеними поглядами, начебто суперечить здоровому глуздові, хоч насправді може й не бути хибною.
Повість - це жанр епічного прозового твору, що належить до середньої форми. Повість вважається проміжним жанром між оповіданням та романом. Повісті притаманні більш розгорнутий сюжет, ширше охоплення подій з життя головного(их) героя(їв).
основні ознаки жанру сучасної
літературної казки та її стильові особливості:
розважальність, здатність здивувати, вразити читачів. Найчастіше у сучасних казках — це поєднання реального і фантастичного у зображенні героїв, подій, пригод. Як правило, казкові персонажі є носіями якихось характерних рис: позитивних чи негативних. Вони перебувають в опозиції, втілюючи таким чином протиборство Добра і Зла.
"драконячі закони"- добро
(наведіть приклади,
доведіть цю думку)
Світ людей – “зло”
(наведіть приклади)
:
Повість-казка на прикладі вигаданих ситуацій пропонує розбиратися в стосунках людей, вчитися відрізняти погане від хорошого, оцінювати вчинки персонажів. Повість-казка створює вигадані світи, але при цьому дає можливість знайомитися зі світом реальним, його правилами та особливостями. У даному випадку поєднання реалістичності і казковості проявляється на кожному рівні – композиційному, сюжетному, стилістичному.
Сюжети повісті-казки найчастіше розвиваються в двох вимірах – реальному і фантастичному. Але фантастичний світ завжди дає можливість почерпнути якусь інформацію про реальний – або обидва виміри протиставляються і це дозволяє звернути увагу дитини на ті або інші особливості, або ж вигаданий світ живе за законами реального, але просто з деякими своїми особливостями, які в загальному не принципові і припускають виховання здібностей до адаптації в соціумі та світі.
Кеннет Грехем «Казка про доброго дракона»
Місце: Даунські гори
Час: давним-давно, може, сто, а то і більше років назад
Герої:
Дракон (добрий, пише вірші, не хоче робити людям зла)
Хлопчик (прагне врятувати дракона)
Юрій-переможець
Кінець: щасливий
Винничук Юрій Павлович
Дата народження: 18 березня 1952 (63 роки)
Місце народження: Станіславів
Рід діяльності: журналіст, письменник, редактор, мовознавець, перекладач
Кеннет Грем
(1893 — 1908)
Найвідоміша книга "Вітер у вербах"
Казка як жанр усної народної творчості