Loading presentation...

Present Remotely

Send the link below via email or IM

Copy

Present to your audience

Start remote presentation

  • Invited audience members will follow you as you navigate and present
  • People invited to a presentation do not need a Prezi account
  • This link expires 10 minutes after you close the presentation
  • A maximum of 30 users can follow your presentation
  • Learn more about this feature in our knowledge base article

Do you really want to delete this prezi?

Neither you, nor the coeditors you shared it with will be able to recover it again.

DeleteCancel

Make your likes visible on Facebook?

Connect your Facebook account to Prezi and let your likes appear on your timeline.
You can change this under Settings & Account at any time.

No, thanks

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ та ФРАНЦІЯ у 1920-1930

No description
by

Володимир Шевченко

on 28 September 2014

Comments (0)

Please log in to add your comment.

Report abuse

Transcript of ВЕЛИКА БРИТАНІЯ та ФРАНЦІЯ у 1920-1930

Здобутки. Великої Британії (іноді називають Англія, з 1921 р. - Сполучене королівство Великої Британії та Північної Ірландії).
Був усунутий головний конкурент - Німеччина.
Отримала велику частину репарацій.
Перейшла більшість німецьких і турецьких колоніальних володінь, значно зміцнилися її позиції в Африці і на Близькому Сході.
Втрати. Але перемогу Велика Британія здобула за високу ціну.
Людські втрати становили 743 тисячі вбитими і 1 млн. 693 тис. пораненими.
Країна втратила близько третини національного багатства.
З кредитора американських банкірів перетворилася на їхнього боржника.
Вона не зуміла зберегти свої економічні позиції на Сході (особливо в Китаї) і Латинській Америці, де її витискували американський і японський капітал.
Величезних збитків Велика Британія зазнала в Росії через борги царського і Тимчасового урядів.

Велика Британія Франція
Визначте спільні та відмінні риси розвитку Великої Битанії та Франції.
Наслідки Першої світової війни
Післявоєнне становище
Перший лейбористський уряд
Наприкінці 1918 р. у країні був сформований коаліційний уряд консерваторів, лібералів і лейбористів на чолі з лідером реформістського крила лібералів Д.Ллойд Джорджем.
а)Промисловість, фінанси і торгівля.
Держава продовжувала контролювати економіку.
У 1921 р. уряд прийняв рішення про часткове відновлення контролю над залізницями і з цією метою об'єднав залізничні компанії в чотири регіональні групи.
Ще одним важливим кроком уряду в напрямку регулювання економіки було прийняття в 1919 р. закону про відмову від
золотого

стандарту
фунта стерлінга, який перетворив державу в єдиного контролера випуску паперових грошей.
б)Сільське господарство.
У сільському господарстві був взятий курс на виробництво власних продуктів харчування і сировини.
в)Політична сфера.
Виборчі права одержали жінки віком понад 30 років. Чоловіки, що досягли 21 року, ставали виборцями, якщо вони мали постійне місце проживання і задовольняли умови майнового цензу.
г)Соціальна сфера.
Уряд брав участь у здійсненні програм допомоги безробітним, житлового будівництва. У 1918 р. був прийнятий закон про реформу народної освіти, у відповідності з яким запроваджувалось обов'язкове навчання дітей до 14-річного віку, а загальна початкова освіта була безплатною.
д)Зовнішня політика.
6 грудня 1921 р. британський уряд і представники нижньої палати ірландського парламенту підписали британо-ірландський договір про надання незалежності південній частині Ірландії, що одержала назву «Ірландська вільна держава».

З листопада 1917 р. уряд Франції очолював лідер партії радикалів (її офіційна назва - Республіканська партія радикалів і радикал-соціалістів) Ж.Клемансо.
Діяльність кабінету Клемансо в післявоєнний час розгорталася в обстановці небувалого патріотичного піднесення. Уряд влаштував офіційні торжества з нагоди повернення Ельзасу і Лотарингії й організував у Парижі парад Перемоги. День перемир'я з Німеччиною - 11 листопада 1918р.- був оголошений національним святом. Під Тріумфальну арку на Єлисейських полях перенесли останки невідомого солдата, доставленого з поля битви під Верденам, і запалили над ними вічний вогонь. До інвалідів війни і колишніх фронтовиків ставились з підкресленою повагою: їм призначили особливі пенсії, які виплачувались за рахунок репарацій з переможеної Німеччини.
Зростала і політична активність трудящих. Крім внутрішніх факторів, вона була викликана «революційною хвилею», яка охопила ряд європейських країну 1917-1919 рр.
У цей час помітно зріс вплив Французької соціалістичної партії (ФСП), що будувала свою діяльність на соціал-демократичннх засадах і закликала до проведення соціально значущих реформ.
Інший шлях обрали ліві соціалісти. У грудні 1920 р. вони вийшли зі складу Соціалістичної партії й створили Французьку комуністичну партію (ФКЛ).

На тлі зростання економічних проблем загострювалась внутрішньополітична боротьба між провідними політичним партіями Великої Британії. До
лібералів
і
консерваторів
, що мали солідний політичний досвід, у боротьбі за владу приєдналась
Лейбористська

партія
, яка була заснована на початку XX ст.
Ліберальну партію в англійській двопартійній системі з
1924р.
фактично замінили лейбористи - прихильники проведення соціально орієнтованих реформ і еволюційного розвитку.
Консерватори і ліберали не змогли домовитися про формування коаліційного чи однопартійного уряду. У цих умовах формування нового уряду було доручено лейбористам. Перший в історії країни лейбористський уряд очолив лідер партії Р.Макдональд.
Наростання політичної нестабільності. Однак догодити всім відразу лейбористи не змогли. У країні наростала політична нестабільність. У листопаді 1924 р. Р.Макдональд і його уряд пішли у відставку.

12.0
Всесвітня історія, 2014
Лекція, No. 5-6
План
Лівий блок
У травні 1924 р. у Франції відбулися чергові парламентські вибори. На цих виборах широкі верстви французького суспільства не підтримали політику блоку правих партій і віддали свої голоси так званому Лівому блоку.
Лівий блок
(чи «Картель лівих») являв собою об'єднання радикалів і соціалістів, де головна роль належала радикалам. Блок дотримувався соціал-реформістських позицій.
Уряд Е.Ерріо оголосив політичну амністію. Значна частина залізничників, звільнених за участь у страйку з 1920 р., була відновлена на роботі. Було асигновано 300 млн. франків на потреби житлового будівництва. З Рурської області евакуювалися французькі війська. Ці заходи дещо послабили загальну напруженість у країні.
Але, з іншого боку, поступки робітникам і дрібним підприємцям викликали опір серед великих підприємців і фінансистів, які почали розміщувати свої капітали за межами Франції.
На цьому внутрішньополітичному тлі Франція розв'язала колоніальні війни в Сирії і Марокко, що значно підвищило непрямі податки з населення. Соціалісти виражали невдоволення політикою уряду. Кабінети Лівого блоку мінялися один за іншим, але його час був вичерпаний - влітку 1926 р. він припинив своє існування. Радикали пішли на зближення з правими партіями.

1.Наслідки Першої світової війни.
2.Політична обстановка. Соціальні конфлікти.
3.Депресія 1929-1933 рр.
4.Загроза фашизму.

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ та ФРАНЦІЯ
Важка спадщина війни для Франції.
Втратила 1,4 млн. чоловік убитими, 2 млн. 800 тис. французів були поранені і 750 тис. залишилися інвалідами.
Матеріальні збитки, становили 200 млрд. золотих франків.
Революція в Росії і прихід до влади більшовиків позбавили Францію значної частки її капіталовкладень. З країни-кредитора вона перетворилася на країну-боржника.
Передумови для розвитку економіки.
Відновлений суверенітет Франції над Ельзасом і Лотарингією, багатими на залізну руду і вугілля;
Франція одержала у власність вугільні копальні Саарського басейну, право на 52% німецьких репарацій.
Французька колоніальна імперія істотно розширилася за рахунок частини німецьких колоній.


Наслідки Першої світової війни
У вугільній промисловості проблеми накопичувалися роками. Шахтовласники були зацікавлені в зниженні високої собівартості вугілля і підвищенні його конкурентоспроможності на зовнішніх ринках.
Влітку 1925 р. шахтовласники пред'явили ультимативні умови гірникам, загрожуючи локаутом, якщо вони не погодяться на зниження зарплати і збільшення робочого дня. Мова йшла про зниження заробітної плати до 15%.
4 травня 1926 р. Генеральна рада британського конгресу тред-юніонів оголосила загальний страйк - перший в історії країни. Його унікальність полягала в тому, що він відбувався на тлі стійкої економічної стабілізації в країні. Кількість учасників загального страйку (разом з родинами) досягла близько 18 млн. чоловік, тобто понад 40% усього населення країни. Страйк мав широкий міжнародний резонанс і підтримку робітників багатьох країн світу.
Вже 12 травня керівництво Генеральної ради оголосило про припинення загального страйку. Його активні учасники зазнали повальних репресій. Страйк фактично продовжувався до грудня 1926р., коли трудящі повернулися на робочі місця. Підсумки страйку були невтішними для робітників. Зарплата гірників була знижена, а робочий день збільшився.
Загальний страйк 1926 р.
Криза на британських островах почалася трохи пізніше, ніж в інших розвинутих країнах - у перші місяці 1930 р. Найбільшої глибини вона досягла навесні 1932 р. У порівнянні зі США, Німеччиною і Францією промислове виробництво у Великій Британії скоротилося меншою мірою, оскільки її економіка не зазнала «процвітання» у роки стабілізації.
Стабілізація французької економіки виявилася короткочасною. Восени 1930 р., дещо пізніше, ніж в інших західних країнах, у Франції почалася затяжна економічна криза, що продовжувалася до 1935 р. включно (значно довше, ніж у США, Вели-кій Британії і Німеччині).

Велика депресія
Під час першого періоду кризи у Франції при владі знаходилися уряди, представлені правими партіями (до травня 1932 р.). Серед правлячих кіл Франції мали широке поширення пропозиції про перегляд конституції з метою обмеження демократичних свобод і створення «сильної влади».
Ще далі в цьому напрямку пішли французькі правоекстремістські організації, які пропонували встановити відкриту диктатуру. Найстарішою з них була «Ліга французької дії», заснована письменником і журналістом Ш.Морассом ще в 1889 р. Разом зі своєю філією «Королівськими молодчиками» вона не приховувала своїх цілей - скинути республіканський лад і відновити монархію.
У 1927 р., спираючись на підтримку промисловців, приватних магнатів і правих парламентарів, відставний полковник К.де ля Рок організував лігу «Вогненні хрести» (чи «Бойові хрести»), що спочатку складалася лише з військових, нагороджених у роки війни медаллю «Бойовий хрест».
Антипарламентську й антиреспубліканську діяльність розгорнула фашистська організація «Французька солідарність», що фінансувалася з Рима і Берліна. Вона виникла в 30-ті рр. Але французький фашизм мав низку особливостей, які істотно відрізняли його від фашизму в Італії і нацизму в Німеччині.
6 лютого 1934 р. близько 40 тис. колишніх фронтовиків і активістів з різних військових і фашистських ліг вийшли на вулиці Парижа і спробували захопити будинок французького парламенту. Однак спроба державного перевороту не мала успіху. На допомогу поліції прийшли рядові парижани. Так зародився стихійний антифашистський рух.
Загроза фашизму
Full transcript