Loading presentation...

Present Remotely

Send the link below via email or IM

Copy

Present to your audience

Start remote presentation

  • Invited audience members will follow you as you navigate and present
  • People invited to a presentation do not need a Prezi account
  • This link expires 10 minutes after you close the presentation
  • A maximum of 30 users can follow your presentation
  • Learn more about this feature in our knowledge base article

Do you really want to delete this prezi?

Neither you, nor the coeditors you shared it with will be able to recover it again.

DeleteCancel

Для коней характерно те, що вони, передусім, виконують м’язо

No description
by

Shreder Shreder

on 28 February 2017

Comments (0)

Please log in to add your comment.

Report abuse

Transcript of Для коней характерно те, що вони, передусім, виконують м’язо

Для коней характерно те, що вони, передусім, виконують м’язову роботу. Із цим пов’язані особливості травлення, обміну речовин і відповідно — підбір кормів, їх нормування та годівлю. При посиленій інтенсивності використання на сільськогосподарських роботах, транспорті та у спортивних змаганнях потреба в поживних речовинах раціону зростає.
Коні, як правило, витрачають вуглеводи в перші 3 год роботи, тому підгодівля їх у цей час сприяє роботоздатності. Легка й середня робота, яка виконується кроком, супроводжується підвищенням перетравності корму, а швидкий алюр і важка робота — зниженням.
У коней невеликий об’єм шлунка (залежно від віку 6—16 л), що зумовлює часту годівлю їх протягом доби. У шлунку, де впадає в нього стравохід, розміщений сильний м’язовий сфінктер, який не допускає відригування й блювоти. Тому згодовування недоброякісних кормів викликає нагромадження у травному каналі газів, що спричиняють здуття шлунка й кишок, сильні болі (коліки) і нерідко призводять до загибелі коней. Недоброякісні корми (запліснявілі, мерзлі, уражені комірними шкідниками тощо) призводять до запалення травного каналу.
Коні мають міцні зуби й добре розвинені жуйні м’язи, які здатні подрібнювати і пережовувати корм. Останнє супроводжується виділенням великої кількості слини. Через це, а також через значне потіння коней під час роботи необхідно своєчасно напувати.

Для годівлі коней використовують грубі, концентровані, соковиті корми та мінеральний підкорм. Грубі корми є обов’язковими і можуть становити до половини раціону за загальною поживністю. Найкращий грубий корм для цих тварин — сіно із злакових трав (лучне, степове, сіяне). Сіно із бобових культур доцільно згодовувати у суміші зі злаковим. До його поїдання коней привчають поступово, оскільки воно може викликати здуття і коліки. Його дають у натуральному вигляді без підготовки. Проте сіно, яке в результаті тривалого зберігання запилилося, перетрушують і перед згодовуванням тваринам змочують солоною водою.
Коні охоче поїдають вівсяну, просяну, ячмінну солому, гірше — озимих злаків. Поїдання та перетравність її поліпшуються при підготовці цього корму до згодовування: подрібненні (довжина січки 3—5 см); змоченні теплою підсоленою водою; запарюванні (ошпарюють окропом і витримують закритою до 8 год); здобренні свіжою бардою, розбавленою у воді мелясою; змішуванні з подрібненими коренеплодами, зволоженими концкормами, силосом, жомом.

Полову краще використовувати в запареному вигляді у суміші з подрібненими коренеплодами чи іншими кормами. Остисту ячмінну полову коням не дають.
Для коней усіх вікових груп найкращим концентрованим кормом є овес. Він містить авенін, холін, глікоколь і тригонелін, які позитивно діють на фізіологічний стан тварин. Коням згодовують зерно ячменю та кукурудзи, обмежено
використовують пшеницю. Рідко до їх раціону вводять жито й тритикале, оскільки це зерно буває часто уражене ріжками (плісенню), які спричиняють аборти жеребних кобил. Крім того, у житі міститься антифермент -алкілрезорцинол (“фактор жита”), під дією якого пригнічуються бродіння та перетравність корму. Зазначені зернові корми згодовують коням цілими, плющеними або подрібненими.
Обережно використовують зерно бобових, оскільки при його поїданні можуть бути запори і здуття. До нього тварин привчають поступово. Краще таке зерно згодовувати після подрібнення чи плющення в суміші з іншими кормами. Доцільно коням давати комбікорм.

Дієтичне значення для коней має насіння льону, яке позитивно впливає на травлення і посилює блиск покривного волосу. Згодовують льон у вигляді каші чи слизового відвару по 150—200 г два рази на тиждень, більша кількість його викликає розлад травлення. Корисні також пшеничні висівки, які дають зволоженими в суміші з іншими кормами або окремо. Доцільно до висівок додавати кухонну сіль (15-30 г).
Коням згодовують цілі чи подрібнені (миті) моркву, кор-мові та цукрові буряки, брукву, турнепс, картоплю (сиру й варену), силос (для жеребних кобил небажано). Використо-вують і відходи харчової промисловості — макуху, жом (переважно сухий), мелясу (1—1,5 кг на день), гідрол, глютен, клейковину, м’язгу, барду тощо.
У літній період ДЛЯ коней усіх вікових груп цінним є зелений корм. Проте тваринам дають лише свіжоскошену (незлежану) траву. На пасовищах їх можна утримувати цілодобово.

Коні дуже вибагливі до води. Для їх напування використовують лише доброякісну воду. На 1 кг сухої речовини корму, з’їденого твариною, потрібно у середньому 3 л води. Середньодобова потреба дорослого коня в ній становить 45, а при напруженій роботі у спеку — до 80 л. Влітку тварин напувають 3—4, а взимку — 2—3 рази на добу. Не можна напувати їх водою із температурою нижче 6 °С. Щоб вона трохи підігрілася, в стайнях її наливають у спеціальні місткості.
Краще напувати коней перед годівлею, особливо перед розданням концкормів, оскільки вода надходить у кишечник майже без затримання в шлунку і при цьому із нього захоплює корм, що спричиняє зниження його перетравності й викликає коліки. Особливо треба уникати напування після годівлі в тому разі, коли згодовують жито, ячмінь, кукурудзу, зернобобові, які гірше перетравлюються.
Не можна давати багато води спітнілим від роботи (гарячим) коням, бо після цього у них запалюються копита (настає опій), виникають простудні захворювання, можливі аборти у жеребних кобил. Щоб цього не сталося, спітнілим тваринам для заспокоєння гострої спраги можна давати по 3—4 л води, випоюючи її повільно, невеликими ковтками.

Для цього коней не розгнуздують і у відро із водою кладуть трохи сіна чи трави. Після напування гарячих тварин ,потрібно зразу ж продовжити роботу чи рух протягом 30—40 хв, не даючи їм перепочинку. Краще після роботи коням згодовувати спочатку трохи сіна, потім, коли вони відпочинуть й охолонуть (50—60 хв), напоїти їх і лише після цього дати концкорми. В період напружених робіт у спеку доцільно напувати коней трохи підсоленою водою (40—60 г солі на відро води), що сприяє затриманню її в організмі.
Годівля і напування коней
Full transcript