Loading presentation...

Present Remotely

Send the link below via email or IM

Copy

Present to your audience

Start remote presentation

  • Invited audience members will follow you as you navigate and present
  • People invited to a presentation do not need a Prezi account
  • This link expires 10 minutes after you close the presentation
  • A maximum of 30 users can follow your presentation
  • Learn more about this feature in our knowledge base article

Do you really want to delete this prezi?

Neither you, nor the coeditors you shared it with will be able to recover it again.

DeleteCancel

Make your likes visible on Facebook?

Connect your Facebook account to Prezi and let your likes appear on your timeline.
You can change this under Settings & Account at any time.

No, thanks

Соборність України

Соборність України
by

Dmytro Koniukhov

on 14 March 2010

Comments (0)

Please log in to add your comment.

Report abuse

Transcript of Соборність України

6 жовтня 1918 р. на урочистому відкритті Державного Українського університету в Києві велике враження на присутніх справила коротка промова представника західноукраїнських земель, члена австрійського парламенту д-ра Л. Цегельського, який зокрема виголосив:
«Переповнене моє серце почуттям радости і тріумфу! Сьогодні положено найкращий камінець під будучину українського народу. Українська нація прилучилася до європейської культури, і це прилучення є найкращою запорукою, що Україна не загине. Я вірю, я певен в тому, що ви, браття, пригорнете й нас, галичан, до себе...».

Злука двох частин одного народу закономірно мусила настати, її передчуття вже витало у повітрі.


Революційний 1917 рік у Росії змів царат, і українці поряд з іншими народами отримали історичний шанс відновити власну державність.
На теренах Наддніпрянщини постала Українська Народна Республіка, яка вже наступного (1918) року IV Універсалом Центральної Ради і на мирових переговорах в Бересті з країнами Четверного блоку твердо заявила про соборницьку перспективу своєї державної політики. Українська Держава, що наприкінці квітня 1918 р. змінила УНР, у формі гетьманату оголосила соборність історично-етнографічних земель офіційним курсом державотворчого поступу.

Соборницька концепція Гетьмана П. Скоропадського ставила за мету і була спрямована на об’єднання в єдиній Українській Державі Бессарабії, Придністров’я, Берестейщини, Гомельщини, Стародубщини, Курщини, Білгородщини, Рильщини, Донщини, Кубані, Криму, Холмщини, Карпатської України, Буковини, Підляшшя, Східної Галичини.

Iдея Соборності генетично закладена в українцях з давніх-давен. Від часів феодального дроблення Київської Русі вона стала однією із запорук збереження нашої державності та національного самоусвідомлення. У найважчі часи національної історії кращі сини України-Русі озброювалися нею для боротьби з ворогами.

Сама ж ІДЕЯ Соборності НЕМИСЛИМА БЕЗ ідеї ДЕРЖАВНОСТІ, без національного поступу.
Кращі провідники України - Володимир Велики Ярослав Мудрий, Володимир Мономах Роман Мстиславич і Данило Галицький, Богдан Хмельницький і Іван Виговський, Петро Дорошенко і Іван Мазепа, в різні часи й за різних історичних обставин намагались втілювати її в життя.

Після втрат державної самостійності та ознак державної організації Україною, в нашому народі ніколи не затухала полум'я надії на відновлення державотворчого життя і відчуття належності до великої соборницької та єдиної нації.

Після більш як століття по ліквідації Гетьманщини український народ був поділений між двома імперіями — АВСТРО-УГОРСЬКОЮ та РОСіЙСЬКОЮ. Соборність України Акт Злуки УНР і ЗУНР: втілення і крах ідеалу Соборної України Павло Петрович Скоропадський (* 3(15) травня 1873, Вісбаден — † 26 квітня 1945) — український громадський, політичний і військовий діяч, гетьман Української Держави у 1918 році (29.4.1918 — 14.12.1918), один із лідерів та ідеологів гетьманського руху. Євген Петрушевич (3 червня 1863, Буськ — †29 серпня 1940, Берлін) — український громадсько-політичний діяч, президент Західноукраїнської Народної Республіки(ЗУНР). Володимир Кирилович Винниченко (14(26) липня 1880, Єлисаветград, Херсонської губернії —† 6 березня 1951, Мужен, Франція) — український прозаїк, драматург, художник, а також політичний і державний діяч. Симон Васильович Петлюра (10(22) травня 1879, Полтава — †25 травня 1926, Париж) — державний і політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик, організатор українських збройних сил.
Головний отаман військ УНР (з листопада 1918 р.), голова Директорії УНР (13 лютого 1919 р. — 10 листопада 1920 р.). "Бережіть собори своїх душ!.."
О. Гончар "Всім серцем любіть Україну свою - і вічні ми будемо з нею!"
В. Сосюра Політична ситуація:
передумови підписання Акта Злуки УНР ЗУНР Національно-визвольний рух набирав потуги і на західноукраїнських землях. Революція 1918 р. в Австро-Угорщині посилила надії українців Наддністров’я на здобуття права власного самовизначення, а факт існування державності на Великій Україні надавав їм упевненості в неминучості об’єднання нації в єдиній Українській Соборній Самостійній Державі. Київ на поч. ХХст. Львів на поч. ХХст. 18 жовтня 1918 р. - у Львові сформувалася Українська Національна Рада (УНРада) на чолі з Є.Петрушевичем, яка взяла у свої руки провід національно-визвольного руху в західно-українських землях. Наступного дня (19 жовтня) вона проголосила, що Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття, які «творять цілісну українську територію, уконституйовуються... як Українська держава».
1 листопада 1918 р. - у Львові перемогло збройне повстання, внаслідок якого заступник урядового намісника Галичини та делегація УНРади підписали акт про передачу останній всієї повноти влади.
З листопада 1918 р. - на 10-тисячній українській маніфестації в Чернівцях УНРаді було передано всю повноту влади на Буковині. Листопадовий чин, цей державотворчий переворот на західних землях, змобілізував і об’єднав та згармонізував галицьких українців, тобто всі їхні партії, в одну українську державницьку громаду. На Наддніпрянщині радикальна соціалістична опозиція готувалася до повалення гетьманату П. Скоропадського.
5 листопада УНРада вислала у Київ двох представників (Й. Назарука і М. Шухевича), щоб встановити контакт з гетьманським урядом і визначитися щодо якнайшвидшого об’єднання західноукраїнських земель з Наддніпрянською Україною.
6 листопада 1918 р. Й. Назарук та М. Шухевич були прийняті Гетьманом П. Скоропадським. Делегати просили в голови Української Держави допомоги у протистоянні полякам. Уряд Гетьмана, згідно з бюджетним зведенням, виділив з державної скарбниці графою надзвичайних видатків у допомогу Західній Українській Республіці 6 млн крб., кілька вагонів одягу, взуття, зброї, цукру, 10 млн австрійських крон. Крім того, нелегально в розпорядження Української Галицької армії (УГА) було надано летунську сотню, а також перейти кордон на допомогу ЗУНР було запропоновано й корпусу Січових Стрільців. Проте останні відмовилися стати в обороні своїх земляків, позаяк вже були втягнуті у підготовку протигетьманського заколоту. 13 листопада 1918 р. — одночасно утворилися і Директорія, і нова держава — Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР). Ключові особистості: ДО СВІТЛОЇ ДИРЕКТОРІЇ
УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ У КИЄВІ
ПЕРЕДВСТУПНИЙ ДОГОВІР,
заключений дня 1 грудня 1918 року в м. Фастові
між Українською Народньою Республікою
й Західно-Українською Народньою Республікою
про маючу наступити злуку обох українських держав
в одну державну одиницю
1. Західно-Українська Народня Республіка заявляє цим непохитний намір злитись у найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народньою Республікою — значить заявляє свій намір перестати істнувати як окрема держава, а натомісць увійти з усією територією й населенням, як складова частина державної цілости, в Українську Народню Республіку.
2. Українська Народня Республіка заявляє цим рівнож свій непохітний намір злитись у найкоротшім часі в одну державу з Західно-Українською Народньою Республікою — значить заявляє свій намір прийняти всю територію й населення Західно-Української Народньої Республіки, як складову частину державної цілости, в Українську Народню Республіку.
3. Правительства обох Республік уважають зв’язаними повищими заявами, то значить: уважають себе посполу зобов’язаними цю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло так, щоби в можливо найкоротшім часі обі держави утворили справді одну неподільну державну одиницю.
4. Західно-Українська Народня Республіка з огляду на витворені історичними обставинами, окремими правними інституціями та культурними й соціальними ріжницями окремішності життя на своїй території й її населення, як будучій частині неподільної Української Народньої Республіки, дістає територіяльну автономію, которої межі означить у хвилі реалізації злуки обох Республік в одну державну цілість окрема спільна комісія за ратифікацію її рішень компетентними законодатними й правительственними державними органами обох Республік. Тоді також установлені будуть детальні условини злуки обох держав.
5. Договір цей, списаний у двох примірниках, як двох окремих оригіналах, призначених по одному для правительств кожної з обох держав, може бути опублікований за згодою обох правительств, т.є. Директорії Української Народньої Республіки й Ради Державних Секретарів Західно-Української Народньої Республіки.
Директорія Української Народньої Республіки:
В. Винниченко
П. Андрієвський
Ф. Швець

С. Петлюра,
Отаман Українських Республіканських військ

Повновласники Ради Державних Секретарів
Західно-Української Народньої Республіки:
д-р Льонгін Цегельський
д-р Дмитро Левицький
Становище ЗУНР почало погіршуватися. Під тиском поляків УНРада (законодавчий орган) і Державний Секретаріат (уряд) ЗУНР переїхали зі Львова до Тернополя, а потім — до Станіслава.

Незважаючи на складне становище обох нових національних державних утворень, їхнє керівництво продовжувало справу об’єднання України. Розуміючи, що возз’єднання могло реалізуватися тільки на ґрунтовних правових засадах, Державний Секретаріат ЗУНР виробив проект попереднього договору і направив до Директорії, яка перебувала в той час у Фастові, делегацію (Д. Левицького і Л. Цегельського).

1 грудня 1918 р.- після докладного обговорення цього проекту, Директорія і делегація ЗУНР підписали Передвступний договір.
УНІВЕРСАЛ
ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ
НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ
Іменем Української Народньої Республіки Директорія оповіщає народ Український про велику подію в історії землі нашої української.
3-го січня 1919 року в м. Станиславові Українська Національна Рада Західної Української Народньої Республіки, як виразник волі всіх українців бувшої Австро-Угорської імперії і як найвищий їх законодавчий чинник, торжественно проголосила злуку Західної Української Народньої Республіки з Наддніпрянською Народньою Республікою — в одноцільну, суверенну Народню Республіку. Вітаючи з великою радістю цей історичний крок західних братів наших, Директорія Української Народньої Республіки ухвалила тую злуку прийняти і здійснити на умовах, які зазначені в постанові Західної Української Народньої Республіки від 3-го січня 1919 року. Од нині воєдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України — Західно-Українська Народня Республіка (Галичина, Буковина; Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна.
Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України.
Од нині є єдина незалежна Українська Народня Республіка.
Од нині народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду.
22 січня 1919 року, у м. Київі.
Голова Директорії:
Володимир Винниченко
Члени:
Симон Петлюра
Панас Андрієвський
Андрій Макаренко
Федір Швець
14 грудня 1918 р.- Гетьман П. Скоропадський зрікся влади, а вже 19 грудня 1918 р. до Києва урочисто в’їхала Директорія. На історичній арені знов була відновлена Українська Народна Республіка.
3 січня 1919 р.- на сесії УНРади у Станіславі було прийнято Ухвалу «Про злуку Західноукраїнської Народньої Республіки з Українською Народньою Республікою» «одну, одноцільну, суверенну Народню Республіку» тобто ратифіковано Фастівську угоду від 1 грудня 1918 р. На цьому ж таки засіданні УНРади було також обрано делегацію у кількості 65 чоловік на чолі з Л. Бачинським.
16 січня 1919 р.- Делегація, складена з представників Галичини, Буковини і Закарпаття, прибула до Києва і взяла участь у спільних засіданнях Директорії і Ради Народних Міністрів УНР.
11 січня 1919 р.- газети опублікували офіційне звернення голів усіх гілок влади ЗУНР до Директорії УНР з увідомленням про ратифікацію Західною Україною фастівських домовленостей.
В цьому контексті слід вказати й ще на один важливий момент, про який зазвичай забувають наші сучасники. Ідея соборності українських земель охопила у ті часи не лише Велику Україну і терени власне ЗУНР (Галичину, Лемківщину, Підляшшя, Буковину, Прикарпаття, Західне Поділля тощо), але й Закарпаття. 21 січня 1919 р. у Хусті 420 делегатів Всенародних Зборів українців Закарпаття (т. зв. Угорської Руси) ухвалили «з’єдиненнє... з Соборною Україною» і просили, «щоби українське військо обсадило комітати, заселені Українцями». Проте таке легітимне і правове рішення не було втілено в життя, позаяк невдовзі іноземні (чеські та румунські) війська окупували територію Закарпаття. Принагідно нагадаємо, що румунські війська ще до кінця листопада 1918 р. здійснили окупацію українських Буковини та Бессарабії. Приводом до інтервенції послужили окремі статті Версальської та Сен-Жерменської мирних угод між Антантою і Центральними державам, відповідно до яких західноукраїнські землі передавалися на автономних засадах тим національним державами, які утворилися на терені колишньої Австро-Угорської імперії. Крах
23 січня 1919р.- у столиці почав роботу Конгрес трудового народу України. Конгрес одноголосно ратифікував Універсал Директорії. До складу Директорії було введено голову УНРади Євгена Петрушевича.
30 березня 1919 р.- відбулася нотифікація об’єднання офіційною делегацією Соборної УНР послам усіх держав, що були акредитовані у Відні.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
19 березня 1919 р. польське військо, підсилене завдяки Антанті, розпочало наступ на Львів, а 24 травня новий наступ поляків з теренів Буковини підтримали війська Румунії. УГА змушена була відступити до Кам’янця-Подільського, куди відкочувалися й війська Директорії. Уряд ЗО УНР в цих важких обставинах надав Президентові Є. Петрушевичу надзвичайні повноваження, проголосивши його Диктатором. З свого боку С. Петлюра нікому не бажав поступатися своєю владою. За цих умов поглибилися незгоди між урядами УНР і ЗО УНР.

Некомпетентність Головного Отамана і його прагнення одноосібного керівництва призвели до вибуху кількох антипетлюрівських заколотів в Армії УНР і гнівного обурення західноукраїнських урядовців.

24 травня 1919 р. повноважний емісар Директорії (С. Петлюри) і прем’єр Польщі підписали таємну угоду про надання УНР «допомоги та підтримки».
Уряд ЗО УНР розпочав переговори з командуванням генерала А. Денікіна і вже 5 листопада підписав угоду про капітуляцію УГА.
16 листопада 1919 р. С. Петлюра здав полякам тогочасну столицю УНР Кам’янець-Подільський. Наступного дня соціал-демократ С. Петлюра підписав перемир’я з Добровольчою Армією. В ці ж дні уряд ЗО УНР оголосив про відмову надалі дотримуватися акту про злуку та постанов Трудового Конгресу, а Є. Петрушевич з членами уряду емігрував до Відня.
2 грудня 1919 р. представники УНР і Варшави підписали проект Декларації, згідно з яким Польщі віддавалися Холмщина, Полісся, Підляшшя, Західна Волинь і Східна Галичина. ЗО УНР подала два протести, але діячі УНР їх не брали до уваги.
20 грудня 1919 р. Є. Петрушевич скликав у Відні засідання уряду ЗУНР, на якому було прийнято рішення про одностороннє скасування Акту Злуки.

Інтерактивна презентація
на тему: "Соборність"
підготовлена учнями 11-Б класу
гімназії №32 м.Києва
Кориневич Вікторією та Конюховим Дмитром Активні дії Ознайомлення з картою Оригінал 22−24 січня 1919 р.- за сценарієм І. Огієнка у Києві відбулися всенародні свята з нагоди річниці IV Універсалу УНР і народження Соборної України. З цього приводу Директорія видала Універсал, у якому говорилося: «Від нині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України — Західно-Українська Народня Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна...» Представниками від ЗУНР на святі були: Л. Бачинський, Л. Цегельський та С. Вітвицький.
ІДЕЯ СОБОРНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ СТАЛА ДІЙСНІСТЮ
22 січня 1919 р.- о 12 годині у Києві на Софіївському майдані у святковій обстановці (день був оголошений неробочим) відбулася урочиста церемонія Злуки. У присутності багатьох тисяч людей Л. Цегельський зачитав Ухвалу УНРади від 3 січня, а священик П. Корсунський оголосив Універсал Директорії.
Додатковий матеріал 1. Заповніть пропуски:

1)18 жовтня 1918 року у Львові сформувалася Українська Народна Рада на чолі з ……….
2)Передвступний договір підписали Винниченко,Андрієвський,Швець,Петлюра від імені ………. і Цегельський з Левицьким від ……….
3)14 грудня 1918 року зрікся влади ……….
4)22 січня 1919 року о 12 годині в ………. у святковій обстановці відбулася урочиста церемонія злуки ………. з ……….
5)24 травня 1919 року ………. і прем'єр Польщі підписує таємну угодупро надання УНР "допомоги та підтримки".

2. Коли і де був заключений ПЕРЕДВСТУПНИЙ ДОГОВІР?

3. Ідея Cоборності українських земель охопила у ті часи ЛИШЕ Велику Україну і терени ЗУНР? Так чи ні? Якщо ні – назвіть інші території.

4. Симон Петлюра
Панас Андрієвський
Андрій Макаренко
Федір Швець
Д.Левицький ХТО ЗАЙВИЙ?

5. Встановіть послідовність: Крах Соборності УНР Передвступний договір формування Української Національної Ради всенародні збори угорських українців скликане Петрушевичем засідання уряду ЗУНР у Відні

6. Встановіть відповідність:
1)13 листопада 1918 року --- проголошення злуки ЗУНР з Наддніпрянською Народною Республікою в одноцільну, суверенну Народну Республіку.
2)3 січня 1919 року --- повстання Директорії і ЗУНР
3)16 листопада 1919 р --- спроба державного перевороту в УНР на чолі з отаманом В. Оскілко, якого підтримав член Директорії П. Андрієвський.
4)29 квітня 1919 р. --- С. Петлюра здав полякам тогочасну столицю УНР Кам’янець-Подільський.
Завдання/запитання: Причини Роман Йосипович Шухевич — (30 червня 1907 р., Львів — †5 березня 1950 р., с. Білогорща під Львовом) — член галицького крайового проводу ОУН(б), потім (з осені 1943 р.) — генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА, голова Секретаріату УГВР. Загинув у бою. Посмертно Герой України. Вагон, у якому було
підписано Предвступний договір 29 квітня 1919 р. відбулася спроба державного перевороту в УНР на чолі з отаманом В. Оскілко, якого підтримав член Директорії П. Андрієвський. Заколотники вимагали призначити Є. Петрушевича тимчасовим Президентом України до скликання Установчих Зборів, а військову владу передати командувачу Української Галицької армії М. Омеляновичу-Павленку. При цьому у вимозі було й скасування головного штабу українського республіканського (директоріального) війська, що означало позбавлення С. Петлюри військової влади. Заколот, однак, не мав успіху і був придушений.

Під тиском і початком більшовицького наступу, С. Петлюра змушений був поступитися і піти на співробітництво з Є. Петрушевичем. Проте між керівництвом обох братських республік вже встигла вирости прірва непорозуміння і накопичитися вибухова сила протиріч.

30−31 серпня 1919 р. Київ одночасно займають денікінські та петлюрівські війська. Супротивники одразу розпочали бої в столиці, після чого підрозділи УНР залишили місто.

Українська державна єдність розвалилася.
Соборність УНР було зруйновано, власне, українськими ж руками, а за цим відбувалася й втрата національної державності. В цьому є гіркий урок та повчальна сторінка історії для сьогоднішніх і майбутніх українців. Урок цей вчить, що у часи негод і боротьби слід відкинути власні амбіції перед першочерговим і святим обов’язком зберегти національну єдність та Українську Соборну Самостійну Державу. І в цьому священному завданні немає дрібних та другорядних питань, немає важливих і менш важливих територій, українських і менш українських регіонів!
Кожен клаптик української землі є всією Україною і усі, від малих та відчужених, але наших споконвічних земель повинні бути об’єднані в лоні Великої Соборної Української Держави: від Марморомщини і Придністров’я до Берестейщини, Рильщини і Стародубщини, від Посяння, Холмщини і Підляшшя до Донщини і Кубані.

Хоча на початку ХХ ст. Соборна Україна припинила своє існування, Акт Злуки залишився тією знаменною подією, що мала велике історичне значення.
Результат і висновки Україна Соборна
Full transcript