Loading presentation...

Present Remotely

Send the link below via email or IM

Copy

Present to your audience

Start remote presentation

  • Invited audience members will follow you as you navigate and present
  • People invited to a presentation do not need a Prezi account
  • This link expires 10 minutes after you close the presentation
  • A maximum of 30 users can follow your presentation
  • Learn more about this feature in our knowledge base article

Do you really want to delete this prezi?

Neither you, nor the coeditors you shared it with will be able to recover it again.

DeleteCancel

МЕДІАЦІЯ

No description
by

Oksana Bobak

on 28 March 2018

Comments (0)

Please log in to add your comment.

Report abuse

Transcript of МЕДІАЦІЯ

МЕДІАЦІЯ

В СІМЕЙНО-ПРАВОВИХ
СПОРАХ

ПРОЦЕДУРА МЕДІАЦІЇ МАЄ ОСОБЛИВОСТІ:
- підтримання позову міністерством юстиції;

- програш першої та апеляційної інстанції;

- близькість молодшої дівчинки зі старшою сестрою;

- відсутність прямого спілкування;

- агресивна тактика представника батька;

- бажання матері «поставити адвоката батька на місце»;

- робота з мамою щодо ініціювання транскордонної медіації;

- пошук медіатора у країні батька.

МЕДІАЦІЯ (ПРИМИРЕННЯ)
метод позасудового вирішення конфліктів (спорів) за допомогою третьої нейтральної сторони – медіатора (посередника), який супроводжує процес медіації, застосовуючи певну техніку ведення переговорів.

потрібно прийти до того чи іншого рішення в результаті переговорів і зафіксувати його документально
між сторонами є домовленості, котрі вони не можуть або не бажають розкривати третім особам (а тим паче в суді) і хочуть зберегти конфіденційність
роздратування та емоції конфліктуючих сторін перешкоджають ефективному спілкуванню сторін
сторони обмежені часовими межами й економлять кошти
сторони хочуть залишатися в партнерських або дружніх відносинах

НАЙКРАЩИМ
ВИХОДОМ
БУДЕ ВДАТИСЬ ДО
МЕДІАЦІЇ

головна відмінність від судового чи третейського розгляду спору – медіатор не приймає рішення у спорі, це роблять самі сторони

Підходи до вирішення
проблемних ситуацій:
ВЛАДНИЙ АБО СИЛОВИЙ


Кожна людина хоче отримати
бажане якомога скоріше та у максимальному об’ємі.
Приклади:
маніпулятивний;
ультимативний;
ведення переговорів, що базується на владних повноваженнях, інформації, статусі, психологічному тиску.

ПРАВОВИЙ ПІДХІД

менш ризикований, але як правило пов’язаний зі значними організаційними та матеріальним витратами.



результатом є рішення третьої сторони – судді, арбітра, яке опирається на норми права та правила.








ЗАСНОВАНИЙ НА ВРАХУВАННІ ІНТЕРЕСІВ
дозволяє зробити суперника партнером та досягнути результату, який максимально буде задовольняти інтереси опонентів.
виключає можливість ескалації та відновлення протиріч.
є менш ризикованим та менш вартісним, у випадку невдачі є можливість застосувати інші методи.
недоліком є його не універсальність та залежність від намірів сторін врегулювати конфлікт, а так само володіння спеціальними навичками та вміннями.
ЯКЩО:
ТО:
судовий процес приділяє увагу предмету конфлікту,
а психіатрія навпаки розглядає лише емоціональний аспект.

медіація не підміняє судовий процес, а також не вимагає значних матеріальних витрат

мета медіації – допомогти сторонам знати спільне рішення їхньої проблеми
(юридично та психологічно)

відповідальність
за результативність прийнятих рішень медіатор делегує сторонам

сторони конфлікту можуть звернутися до медіації на будь-якому етапі їх спору – чи то одразу після його виникнення, чи на етапі розгляду справи судом або виконання судового рішення

медіатор не має права тиснути на прийняття однією зі сторін відповідного рішення; сторони мають самі досягнути консенсусу

ФУНКЦІЇ МЕДІАТОРА:

Оцінювач конфліктів.
Активний слухач.
Неупереджений організатор процесу.
Бути каталізатором альтернативних пропозицій.
Стати джерелом інформації.
Служити помічником у виробленні сторонами остаточних домовленостей.
Навчати сторони правилам ведення партнерських переговорів.
поділ спільного сумісного майна подружжя;
визначення місця проживання дитини;
участь у вихованні дитини тим з батьків,
який проживає окремо;
стягнення аліментів;
встановлення чи оспорювання батьківства;
визначенння чи зміна імені та (або) прізвища
дитини.
ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ СІМЕЙНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ:
Сімейно-правові спори є складним і тривалим процесом через:



неможливість та небажання сторін досягти згоди щодо основних питань – розірвання шлюбу, подальшого виховання та місця проживання спільних дітей, розміру та порядку сплати аліментів, способів поділу майна через банальне погіршення стосунків подружжя, а відтак, небажання йти на будь-які поступки одне одному;
недосконалість окремих норм сімейного законодавства, що призводить до формування різної судової практики застосування норм сімейного права при розгляді аналогічних справ та багаторічні судові процеси;
відсутність остаточно сформованої судової практики
з найбільш складних питань, що виникають
при поділі майна подружжя
в судовому порядку.


Особливості сімейно-правових спорів:

Зменшення конфліктності;

Покращення відносин між членами сім’ї;

Забезпечення тривалості особистих контактів між батьками і дітьми;

Робота на перспективу (підтримка відносин батьків та дітей після розлучення).

ЦІННІСТЬ МЕДІАЦІЇ В СІМЕЙНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИНАХ:
письмовий договір, про те, з ким з батьків будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їх життя буде брати той з батьків, що проживатиме окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

нотаріально посвідчений договір про розмір аліментів.

укладення договору про поділ майна подружжя.

мирне врегулювання судового спору шляхом укладення мирової угоди.

Результатом медіації в сімейно-правових відносинах може бути:
економія часу;
зниження вартості процесу вирішення спору;
можливість впливати на результат;
приватність та конфіденційність;
неформальність процедури;
виграшне рішення для обох сторін;
збереження або відновлення ділових взаємин з партнерами;
можливість запобігти виникненню подібних конфліктів у майбутньому;
більша імовірність виконання рішення (у випадку успішної медіації)
.

ПЕРЕВАГИ МЕДІАЦІЇ:
РОЛІ ЮРИСТА В МЕДІАЦІЇ СІМЕЙНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ:
як медіатор;

як представник (адвокат) клієнта, що готує правову позицію та текст угоди за результатами медіації;

як особа що надає звичайні юридичні послуги своїм клієнтам, використовуючи при цьому навички медіатора.
ПОРАДИ
при застосуванні основних навичок медіації при вирішенні сімейних спорів:


В чистому вигляді на медіацію мало хто погоджується, зазвичай відбувається посередництво
у спілкуванні між конфліктуючими сторонами з метою виявлення інтересів кожного та поступового зближення позицій сторін до прийняття взаємоприйнятних домовленостей.
Доволі часто, подружжя, що розлучаються, декілька місяців спілкуються один з одним тільки через юриста-медіатора , виражаючи дуже сильні емоції щодо іншої сторони.
Але з часом крок за кроком ворожнеча стихає і посередництво вже не потрібне їм, оскільки сторони починають розуміти точку зору одне одного.
З ПРАКТИКИ:
GGLA
До сімейних спорів також можуть бути віднесені:
конфлікти між батьками і підлітком, який утік з дому;
конфлікти між братами і сестрами, де жити їх батькам похилого віку;
конфлікти між подружжям та дітьми від першого та другого шлюбу з питань спадкування майна.
Емоційність:
сімейні спори виникають в умовах негативного відношення сторін та дуже сильних переживань;
кожна зі сторін хоче не лише отримання результату на свою користь, але й в силу сильної образи, гніву як правило помститися іншій стороні та отримати матеріальну компенсацію завданої моральної шкоди від сімейного життя, що не склалося.

в сімейні спори залучені особи, які за визначенням будуть зберігати взаємозалежні і триваючі відносини.

сімейні суперечки виникають в умовах прикрощів і переживань і поглиблюють їх.
роздільне проживання подружжя і розлучення впливає на всіх членів сім'ї і особливо на дітей.
майже неможливо змусити одного з батьків виконувати рішення суду про порядок здійснення виховання дитини та регламент зустрічей.


надзвичайно важко виграти справу про визначення місця проживання дитини з батьком, за умови, що мама не має шкідливих звичок та працює, через відому в юриспруденції та психології «презумпцію недовіри до батька».
ПРАКТИЧНИЙ МОМЕНТ:
Ч.2 ст.8 ПРАВИЛ АДВОКАТСЬКОЇ ЕТИКИ затверджених Установчим З’їздом адвокатів України 17.11.12 р.:
Адвокат має, за можливості, сприяти позасудовому врегулюванню спорів між клієнтом та іншими особами, а вразі неможливості цього, застосовувати всі законні засоби ефективного вирішення спору на користь клієнта.

налагодженню партнерських переговорів між сторонами;

зниженню градусу конфліктності між подружжям;

виявленню реальних причин того чи іншого їхнього наміру та дій, які штовхають до судових спорів та небажання врегулювати конфлікт мирним.

Застосування навичок медіації сприяє:
УЧАСТЬ У МЕДІАЦІЇ ДИТИНИ:
можлива тільки у разі якщо дитина досягла віку, коли може висловити свою думку, наприклад, щодо постійного проживання лише з одним із батьків та порядку зустрічей з іншим
.
дитині потрібно пояснити прийняті батьками рішення та запевнити, що її думку поважають та в майбутньому все буде добре.
обов’язково в кожному випадку потрібно обговорювати з обома батьками переваги та можливі недоліки залучення дітей в цей процес. Оскільки залучення дітей може з іншого боку може спровокувати тиск батьків на дитину, погіршення відносин з дитиною, психологічні розлади, втрату авторитету батьків, надію на примирення тощо.
потрібно дати змогу дитині ставити запитання, а батькам зрозуміти думку дитини.

Медіація спрямована на те, щоб у строго конфіденційній і позасудовій процедурі допомогти сторонам конфлікту в пошуку рішення, яке буде відповідати їхнім інтересам.
Коли до мене звертаються майже відразу після чергової сварки, маючи ще «гаряче» рішення про розірвання шлюбу, я консультую про основні питання, які треба буде врегулювати та раджу трохи перечекати, щоб набратися моральних сил та обдумати різні варіанти.
Більш того, я зауважую, що цілком імовірним є примирення і та поведінка, яку сторони демонструватимуть зараз, може значно зашкодити налагодженню стосунків.
Таким чином, певною мірою градус емоційності розриву відносин знижується, увага сторін переключається на збереження взаємин.
Медіація визнає емоції та дозволяє сторонам їх виражати. Основні функції медіатора бути каталізатором альтернативних пропозицій, стати джерелом інформації, служити помічником у виробленні сторонами остаточних домовленостей, навчати сторони правилам ведення партнерських переговорів.
Роль медіатора при укладенні шлюбних договорів :

Медіація завершується досягненням відповідних домовленостей, які згодом оформлюються нотаріусом в юридичний документ - шлюбний договір.
www.gannagaroagency.com
Ми за мирне вирішення Ваших питань!
слухати не оцінюючи та не даючи порад;
демонструвати до кожної зі сторін повагу, співчуття та відкритість;
переформульовувати негативні слова сторін на нейтральні повідомлення;
проявляти так звану емпатію та емоційну компетентність;
допомагати створити атмосферу довіри, оскільки медіація визнає емоції та дозволяє сторонам їх виражати;
правильно ставити «відкриті» запитання на виявлення інтересів кожної зі сторони, пропонуючи подумати про можливі альтернативні шляхи вирішення конфлікту;
допомагати батькам проаналізувати потреби дітей та інших зацікавлених осіб, а сторонами виробити остаточні домовленості.
ОСОБЛИВОСТІ
СПРАВ ТА СПОРІВ,
ПРИ ВИРІШЕННІ ЯКИХ ВИКОРИСТОВУВАЛИСЯ НАВИЧКИ МЕДІАЦІЇ

Про повернення боргу
(на стороні кредитора)

- родинні близькі стосунки між кредитором та боржником (боржник хрещений батько дитини);

- наявність письмових договорів позики та договорів іпотеки;

- кредитор проживає за кордоном, боржник в м. Києві;

- кредитор – працівник фінансової сфери, є забезпеченим;

- боржник є підприємцем у сфері виробництва складових взуття, має у власності нерухоме майно;

- боржник дуже цінує свій сімейний статус, не бажає залучати до спору дружину та дітей;

- всі дії продати рухоме майно не призвели до бажаного результату;
- прямі переговори збільшують взаємну агресію.

ОСОБЛИВОСТІ:

- знаходження інтересів боржника (збереження чоловічої гідності в сім'ї);

- налагодження діалогу та довіри у дотриманні графіку повернення;

- більше року щомісячне добровільне погашення боргу малими частинами
під розписки представнику.
РЕЗУЛЬТАТ:
Про стягнення заборгованості та пені по аліментах
(на стороні батька)
ОСОБЛИВОСТІ:
- розірвання першого шлюбу до року дитини;
- новий шлюб та двоє дітей у чоловіка;
- спроба позбавити батьківських прав, дитині 4 роки;
- конфлікт між бабусями;
- відсутність комунікації між батьками дитини 5 років.

РЕЗУЛЬТАТ:
- переговори з мамою дитини;

- налагодження прямого спілкування;

- налагодження довіри (дотримання обіцяного);

- припинення судової тяганини;

- добровільна сплата сум;

- заборгованості та пені.


Про розірвання шлюбу та поділ майна
(на стороні дружини)
ОСОБЛИВОСТІ:
- причина : насильство в сімї;

- спілкування між сторонами на перших порах конфлікту тільки через посередника;

- після кількагодинних виплесків агресії на посередника;

- градус конфліктності знижувався;

-сильні емоційні хвилювання щодо малолітніх дітей.

РЕЗУЛЬТАТ:
- налагодження окремого проживання;

- підписання в період дії зареєстрованого шлюбу договорів про поділ та шлюбного, про місцепроживання дітей;

- розірвання шлюбу за заявою обох з подружжя;

- добровільна періодична виплата незначних аліментів;

-налагодження мінімального рівня спілкування.

Про про міжнародне викрадення дитини (на стороні матері, додаткове консультування)

ОСОБЛИВОСТІ:
РЕЗУЛЬТАТ:
- направлення ВССУ справи на новий розгляд;

- після повернення судом касаційної інстанції справи на новий розгляд до суду першої інстанції винесено рішення про відмову у задоволенні позову управління юстиції у повному обсязі;

рішення набуло законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалось;

- проведення добровільної психологічної експертизи інтересів дитини;

- зниження стресової ситуації, впевнення у позитивному результаті справи;

- призупинення ініціації проведення медіації;

- припинення судової тяганини.


Про визначення місця проживання дитини
(на стороні матері)

ОСОБЛИВОСТІ:
-
діти 10 років дівчинка та 7 років хлопчик;
- перевищення рівня материнської опіки на дітьми;
- за розпорядженням адміністрації діти проживають з батьком;
- причина розлучення – не пробачення чоловіка
та претензійно-силовий характер сімейних відносин;
- дитячі психологічні травми матері та батька дітей,
- непоступливість як риса характеру обох з батьків
- бабуся та дідусь (з боку матері дітей) на стороні батька
- мати не спілкується з рідними татом та мамою, дітьми
- сильна емоційна зарядженість матері та відчуття «опущення рук»

РЕЗУЛЬТАТ:
- рішення не оскаржувати розпорядження та не судитися з батьком дітей, а почекати та спробувати знайти спосіб спілкування з дітьми;

- зменшення градусу конфліктності;

- консультації психолога;

- бажання матері вчитися медіації.

ОСОБЛИВОСТІ:
РЕЗУЛЬТАТ:

Про визначення регламенту зустрічей батька з дочкою
(на стороні матері - консультування)

- розірвання шлюбу на перших місяцях дитини;
- 12 років батько не спілкувався, наразі в другому шлюбі та є дитина двох років;
- дитина сама через соцмережі знайшла батька та таємно почала спілкуватися;
- погрози батька в примусовому порядку встановити регламент зустрічей з дочкою;
- матеріальні подарунки та обіцянки дитині;
- мати дитини категорично проти якого-небудь спілкування;
- дитині 12 років, її думка буде враховуватися;
- дитини з трьох років живе фактично з бабусею та дідусем за містом, бо мама мала працювати в Києві, та дитина звикла до школи;
- вчинок дівчини-підлітка зацькували;
- сім картку телефону змінили.

- отримання порад, чому колишній чоловік так себе поводить;

- отримання порад, як будувати відносини з дочкою, щоб не стимулювати пошуки зустрічей з цікавості та перевірки негативу озвученого матір’ю та не втратити довіру (виявляти розуміння вчинків,
наголошувати на самостійному прийнятті рішення без нав’язування, дозволити нетривалі зустрічі в людних місцях за бажанням та у видимому полі дідуся);

- градус конфліктності знижено;

- впевненість у подальшому розвитку ситуації.

ОСОБЛИВОСТІ:
РЕЗУЛЬТАТ:
Про розірвання шлюбу
(бажання дружини, консультування чоловіка)

- пара з дорослим сином 16 років у шлюбі;

- у чоловіка страх настання 40 років;

- чоловік несе обов’язки по домашнім справам додатково до роботи;

- у чоловіка небажання розривати шлюб;

- постійний контроль життя дружини;

- спроба самогубства у чоловіка через відчуття безпорадності.

- відновлення у чоловіка інтересу до життя, позитивного відношення;

- відновлення у чоловіка хоббі – гра на рок-бас гітарі в групі;

- проявлення чоловіком «чоловічих» якостей;

- періодичне приготування вечері дружиною;

- продовження спільного проживання та налагодження стосунків.


ОСОБЛИВОСТІ:
РЕЗУЛЬТАТ:
Про розірвання шлюбу
(бажання дружини, на стороні дружини)

- спільна дитина хлопчик 7 років;

- сімя проживала з матір’ю чоловіка;

- чоловік протягом шлюбу не виявляв інтересі до сина та дружини;

- останні два роки у дружини бажання розірвати шлюб;

- окреме проживання декілька місяців;

- чоловік не бажає та погрожує не віддати дитину;

- разом з бабусею настроює періодично дитину проти матері;

- погрози погодитися на розірвання шлюбу якщо разом провести відпустку.

- спільний вибір квартири для окремого проживання дружини та сина;

- дитина розуміє, що батьки проживатимуть окремо, але як батьки і далі будуть піклуватися про нього;

- дитина висловлює свою думку з ким із батьків бажає проживати;

- підписання договору про місцепроживання дитини та регламент зустрічей;

- добровільна сплата аліментів;

- погодження чоловіка на розірвання шлюбу.

Медіація у випадках насильства в сім'ї:
- наявністю агресора та жертви, при чому визначати потерпілу сторону та насильника буває вкрай складно, тому що ескалація конфлікту є тривалою в часі і зазвичай сторони конфлікту «міняються ролями»: вербальне чи психологічне насильство одного призводить до фізичного насильства іншого;

- наявністю дисбалансу сил між жертвою та агресором, великого ступеню напруги між ними;

- складністю зміни поведінкових звичок та мислення осіб, що формувалась роками в процесі декількох зустрічей з медіатором, тощо.
Немедіабельний спір у звязку з :
Особливості міжнародних сімейних спорів в контексті міжнародного викрадення дітей
-залучення до участі у справах уповноважених органів державної влади, в тому числі і Уповноваженого ПУ з прав дитини;

- застосування положень Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року;

- застосування Гаазької конвенції припиняється з досягненням дитиною 16-річного віку;

- Гаазька конвенція діє лише у відносинах між Україною та тими державами-учасницями Конвенції, які визнали приєднання до неї України;

- необхідність дотримання принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини;

- затягування судових процесів, що стоворює атмосферу тривалої невизначеності;

- передбачені Гаазькою конвенцією механізми не завжди гарантують повернення дитини;

- відсутність особливої процедури розгляду даної категорії справ;

- вирішення таких спорів у суді не завжди є ефективним способом розв’язання конфліктів.

З судової практики:

ЩОДО ПОЗИВАЧА:
“З аналізу справ, що надійшли для узагальнення із судів України по зазначеному питанню, вбачається, що позови про визнання незаконним утримування на території України малолітньої дитини, забезпечення її повернення до місця постійного проживання в інтересах позивачів подавало переважно Міністерство юстиції України безпосередньо або через свої територіальні управління”.

ЗАЛУЧЕННЯ ОРГАНУ ОПІКИ:
“Крім сторін до участі у справах зазначеної категорії доцільно залучати в якості третіх осіб орган опіки та піклування за фактичним місцем знаходження дитини, якийготує висновок про умови її проживання з поставлених заявником питань, проводить відповідні співбесіди з відповідачем (п.12, 13, 20, 21 Порядку КМУ)”.

ПРОВЕДЕННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО ЗАСІДАННЯ:
“Ураховуючи характер та складність справ цієї категорії, вважаємо за необхідне рекомендувати проведення попереднього судового засідання, під час якого з’ясовувати питання, які входять до предмету доказування.
На стадії підготовки справи до судового розгляду суддя має вирішити питання, передбачені ст. 130 ЦПК, у тому числі про належність поданих сторонами доказів, допустимість засобів доказування, клопотання сторін про витребування доказів, у тому числі на території іншої держави.


ЩОДО ПРЕДМЕТА ДОКАЗУВАННЯ:
Не підлягають розгляду і не стосуються предмета доказування у справах про повернення дитини відповідно до цієї Конвенції такі обставини, як виконання батьками обов’язків по утриманню дитини; виконання батьком обов’язків по утриманню матері дитини; виконання батьками зобов’язань по утриманню дитини після незаконного переміщення.
ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ІНШИХ ЗАКОНІВ:
Мотивуючи своє рішення з посиланням на певні докази, суди нерідко до спірних правовідносин застосовують норми, які виходять за межі предмета доказування саме у цій категорії справ. Зокрема, посилаються на положення статей 4, 25 Конституції України, Декларації ООН про права дитини щодо можливості розлучення дитини з матір’ю, Закон України «Про громадянство».
ДУМКА ДИТИНИ:
В багатьох випадках думка, висловлена дитиною, яка досягла десятирічного віку, часто є вирішальною при розгляді справ зазначеної категорії. При цьому судам необхідно розмежовувати заперечення дитини проти негайного повернення та заперечення проти проживання з тим із батьків, хто був залишеним (питання піклування та питання повернення) – за Гаазькою Конвенцією до уваги береться тільки заперечення проти негайного повернення. Визначаючи інтереси дитини, суд за необхідності може провести певні заходи (експертиза, заслуховування батьків і дітей, думка педагогів і психологів тощо).

ПРОБЛЕМА ВИКОНАННЯ:
Окремого порядку проведення виконавчих дій у справах зазначеної категорії справ чинним законодавством не передбачено.

Тенденція №1 Особистий виклик позивача:

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 196 ЦПК України, суд може викликати позивача або відповідача для особистих пояснень, незважаючи на участь у справі їх представників.
Неявка позивача або відповідача для надання особистих пояснень прирівнюється до неявки цієї сторони у справі та може мати наслідком залишення позову без розгляду із підстав повторної неявки сторони позивача до суду (ухвалою суду першої інстанції відповідне клопотання було задоволено 2015 рік).

Тенденція №2 Висновок психолога:

Призначення ухвалою суду психолого-педагогічної експертизи малолітньої дитини з метою визначення психо-емоційного стану та емоційного сприйняття батька та матері, а також виявити прихільність дитини до кожного з батьків (рішення від лютого 2013 року суду першої інстанції №0818/13347/2012).


Тенденція №3 Для підтвердження наявності того, що дитина вже прижилася у новому середовищі:

дитина відвідує дошкільний навчальний заклад – садок, різноматнітні гуртки;
за дитиною здійснюється медичний догляд;
у дитини є свої друзі, захоплення;
дитина має сталі сімейні звязки;
зміна мови спілкування та інші факти, які свідчать, що дитина вважає своє місце постійнім, комфортним і місцем проживання своєї родини тощо.
Зазначені факти необхідно оцінювати в сукупності з дотриманням інтересів дитини як на цей час, так і в майбутньому, балансу інтересів та прав батьків, думки дитини, якщо вона досягла такого віку й рівня зрілості, тощо” (рішення ВСУ від 21.10.2015).

нечітко сформульований наказ про повернення;
тривалість бюрократичних процедур у виконавчих службах;
можливість подачі апеляцій кількох рівнів;
надмірна складність здійснення «примусового виконання»;
можливість безкінечно оскаржувати «примусовість», заперечення дитини/її небажання співпрацювати;
протидія того з батьків, дії якого були визнані незаконним переміщенням або утриманням;
відсутність зацікавленості з боку того з батьків, до кого повертають дитину;
кримінальне провадження проти того з батьків, хто повертатиме дитину, у країні, куди потрібно повернути, а також фінансові труднощі обох батьків.
Фактори затримки виконання рішень про повернення дітей згідно Конвенції:
Переваги медіації у спорах
про міжнародне викрадення дітей:
медіація може допомогти сторонам дійти згоди щодо судового наказу про повернення дитини на основі волевиявлення обох батьків або щодо будь-якої іншої мирової угоди сторін у суді.

медіація між тим з батьків, хто залишився проживати в країні місця останнього спільного проживання подружжя, і тим з батьків, хто вивіз дитину до іншої країни, може сприяти добровільному поверненню дитини або досягненню згоди між батьками стосовно нового постійного місця проживання дитини.
медіація може сприяти досягненню згоди між подружжям щодо зміни місця постійного проживання дитини, якщо будуть належним чином враховані і забезпечені права того з батьків, хто залишається в країні попереднього місця проживання подружжя. У даному випадку можливо уникнути процедури примусового повернення дитини до країни походження з метою вирішення спору між батьками про зміну місця проживання дитини.
в рамках процедури повернення дитини до місця постійного проживання за Гаазькою конвенцією медіація може сприяти створенню менш конфліктного врегулювання спору та допомогти налагодженню контакту між тим з батьків, хто залишився у місці постійного проживання дитини і самою дитиною.


На ранніх стадіях конфлікту медіація може допомогти запобігти незаконному викраденню/переміщенню дитини. Якщо відносини між подружжям погіршуються, і один з батьків висловлює бажання повернутися до країни свого походження разом із дитиною, медіація може допомогти батькам обговорити можливість переїзду дитини за кордон та усі позитивні та негативні наслідки такого переїзду, а також дійти спільної згоди щодо участі у вихованні дитини обох з батьків.
Медіація може сприяти здійсненню батьками найшвидшою процедури повернення дитини до місця постійного проживання відповідно до судового рішення.
Особливості медіації у справах, ускладнених іноземним елементом:
стислі строки процедури;

тісне співробітництво із адміністративними/судовими органами;

необхідність врахування відмінностей щонайменше двох правових систем;

різниця в культурному та релігійному світогляді сторін;

непорозуміння між сторонами, зумовлені незнанням рідної мови один одного;

перебування сторін у різних країнах;

візові перешкоди;

кримінальне переслідування однієї
із сторін у країні останнього спільного
проживання подружжя
.

Особливості підготовки медіації у справах, ускладнених іноземним елементом:

Підходи, закріплені у національному законодавстві.
Міжнародні документи рекомендаційного характеру: Міжнародна асоціація франкомовних юристів із сімейного права (AIFI) – посібник із здійснення медіації 2008 року, Європейська асоціація суддів за медіацію (GEMME) – практичний посібник судової медіації 2006 року, Рекомендація Ради Європи № R (98) I про сімейну медіацію, Рекомендація Ради Європи Rec (2002) і про медіацію в цивільних справах, Європейська директива про медіацію 2008 року.
Медіація у справах про міжнародне викрадення дітей повинна здійснюватися досвідченими сімейними медіаторами, які повинні пройти окреме навчання медіації у даній категорії сімейних справ. Медіатори повинні на постійній основі здійснювати підвищення кваліфікації у даних справах. Державам слід підтримувати створення стандартів і проведення навчання медіаторів у міжнародних сімейних спорах.
Створення списків медіаторів, які мають необхідну кваліфікацію для проведення медіації у справах про міжнародне викрадення дітей, доступність списків на сайтах органів державної влади.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Сімейного кодексу України шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям;

Це різновид подружніх договорів про встановлення чи зміну майнових прав та обов'язків подружжя на період шлюбу та/або на випадок розірвання шлюбу;

Погоджені умови шлюбного договору покладаються в основу основного договору про поділ майна при розірванні шлюбу чи судового рішення про розподіл подружнього майна;

Між чоловіком та жінкою, які перебувають у так званому цивільному шлюбі,шлюбний договір не може бути укладений;

Шлюбний договір, що укладений нареченими, починає діяти тільки з моменту укладення шлюбу;

Укладення шлюбного договору через представника є неможливим в силу сімейно-правового характеру предмету договору.


ШЛЮБНІ ДОГОВОРИ:
Специфічні умови шлюбних договорів:
у випадку розлучення речі для професійних занять (наприклад, музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання) будуть особистою приватною власністю того з подружжя, хто займається відповідною діяльністю.
боргові зобов’язання кожного подружжя зробити спільними частковими або ж закріпити, що чоловік буде погашати кредит, який був оформлений дружиною до заміжжя.
передачу у спільну сумісну власність для спільного користування автомобіля або квартири, яка належала одному з наречених до шлюбу.

встановлення обов’язку чоловіка матеріально утримувати непрацездатну матір своєї дружини, сплачувати аліменти на дітей.
узгодження порядку несення сімейних витрат, наприклад витрат з оплати усіх видів комунальних послуг, придбання продуктів харчування та утримання автомобіля буде сплачувати чоловік, а витрати, пов’язані з будь-якими витратами на медичне обслуговування, відпочинок та мандрівки, - відповідно дружина.

погодження, що будь-яке нерухоме та рухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, а також особисті майнові права, що будуть набуті кожним з подружжя під час шлюбу після набрання шлюбним договором чинності, є особистою приватною власністю того з Подружжя, на чиє ім’я таке майно буде придбано та/або зареєстровано.
організовує проведення складних переговорів для досягнення прийнятих умов шлюбного договору для кожної із сторін;
управляє процесом переговорів під час обговорення сторонами умов укладенння шлюбного договору, стежить за балансом сил у переговорах;
піднімає «незручні теми», що стосуються укладення майбутнього договору;
управляє емоціями сторін за столом переговорів;

допомагає сторонам виявити їхні справжні інтереси та максимально врахувати їх при узгодженні умов майбутнього шлюбного договору;
допомагає сторонам проаналізувати всі аспекти обговорюваного питання;
в українському суспільстві питання насильства і сім’ї прийнято вважати таким, що не повинне бути винесеним на загал.
дуже малий відсоток жертв сімейного насильства звертаються за допомогою, рідко наважуються зізнатись, що стали об’єктами насильства. Так, жертві важко подолати ганьбу та сором пов’язані з насильством і довіритися іншим. Разом з тим, така поведінка призводить до того, що насилля продовжується.
на практиці звернення до медіатора у такій сфері сімейних конфліктів є рідкісним. Зазвичай побічно про випадки насильства в сім’ї юрист-медіатор може дізнатись від клієнта, що звернувся щодо надання юридичних консультацій з приводу розлучення та поділу майна, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, тощо
.

РОЛІ МЕДІАТОРА:
допомагає усвідомити усю протиправність та недопустимість насильства в сім'ї, а також зрозуміти наслідки, які спричиняє така поведінка для іншого, зокрема відсторонення, пригніченість, почуття страху та провини;

допомагає сторонам конфлікту почути один одного та досягти взаємовигідного рішення;

виробляє разом із сторонам конфлікту письмовий договір, яким би вирішувались питання відшкодування моральної шкоди завданої насильством, відшкодування витрат на лікування, порядок спілкування та проживання подружжя у випадку коли питання про розлучення ще не вирішене, питання місця проживання дитини з тим із подружжя, який став жертвою насилля, тощо.
Зарубіжний досвід:

"відновне правосуддя
"
процес, під час якого всі сторони - учасники конкретного правопорушення зустрічаються для колективного вирішення питання: що робити з наслідками правопорушення та їх впливом на майбутнє.
У США та Європі поширеною формою відновного правосуддя є програми медіації, посередництва між правопорушником та жертвою:
обговорюються питання самої суті конфлікту, його причин та передумов, почуттів які існують у сторін з приводу цього;

у випадку позитивного завершення даного процесу укладається угода якою може передбачатись зобов’язання правопорушника відшкодувати спричинені ним збитки, виконати певну роботу для жертви, пройти різні реабілітаційні курси в тому числі і лікування алкоголізму, різних видів залежності, тощо.
У Греції медіація застосовується у випадках
домашнього насильства, які кваліфікуються як
місдімінор
(злочин, що межує з адміністративним правопорушенням), та
не застосовується щодо дій, які кваліфікують як кримінальні злочини.

Медіація розпочинається за згодою обох, при чому агресор повинен припинити будь-які насильницькі дії щодо жертви, відшкодувати завдану шкоду, брати участь у спеціальних соціальних програмах.

Медіація проводиться прокурором, який знімає усі обвинувачення та закриває кримінальну справу, якщо винною особою були дотримані усі встановлені законом вимоги.

На практиці лише декілька справ були вирішені із застосуванням вищезазначеної процедури та громадськість здебільшого виступає за те, щоб у випадках домашнього насильства ставити на перше місце інтереси жертви, а не збереження сім’ї.
У Новій Зеландії закріпленими законодавчо є
«сімейні конференції» (Family Group Conferences)

Соціальними працівниками організовується зустріч правопорушника з жертвою, за присутності родичів правопорушника, адвокатів, представників поліції. Учасниками конференції обговорюються проблемні питання, виражаються свої почуття та ставлення до неї, а також пропозиції щодо її врегулювання.

Після цього правопорушник та його родина залишають приміщення та відбувається розгляд питання про відшкодування спричиненої шкоди та способи врегулювання ситуації.

Вироблений план підлягає обговоренню всіма учасниками конференції та вступає в дію після погодження кожного з них. У плані зазначається також і про способи корекції поведінки правопорушника, якими можуть бути
громадські роботи, реабілітаційні програми, тощо.
Медіаційні техніки та навики що використовувались:
емпатія;
емоційна компетентність;
активне слухання: застосування технік перефразування (Ви говорите, що..), резюмування (Правильно я зрозуміла, що...);
використання різних видів запитань: відкритих (Які Ви бачите варіанти вирішення ситуації що склалась?), закритих (На яку відстрочку Ви згідні?), гіпотетичних (Що буде у випадку, якщо..?), запитань орієнтованих на сьогодення, на минуле та майбутнє.
Добровільність - сторони беруть участь добровільно;
Конфіденційність - інформація отримана в ході медіації не може бути розголошена чи використана сторонами, без згоди сторін;
Правомочність сторін - може бути перервана чи припинена в будь-який час за ініціативи будь-кого з учасників;
Гнучкість процедури - рішення приймаються сторонами добровільно без тиску медіатора;
Неупередженість медіатора - повинен проводити медіацію лише тих справ, в яких може залишитись неупередженим;
Розподіл відповідальності - сторони несуть відповідальність за прийняття рішення і його виконання, медіатор - за дотримання правил медіації.
основні принципи медіації:

СТАДІЇ МЕДІАЦІЇ:
ДОМЕДІАЦІЙНА:

ініціювання звернення до процедури медіації однією або обома сторонами конфлікту. Пропозиція може бути як усною так і письмовою.
вибір сторонами медіатора та визначення дати та місця зустрічі.
ПОПЕРЕДНЯ:
На даній стадії здійснюється формування довіри.

розміщення сторін так, щоб вони зручно сиділи, добре чули і бачили один одного. Важливі три аспекти: комфорт, комунікація та можливість контролю.
обговорення та ухвалення правил проведення медіації та поведінки сторін. Медіатор повідомляє про те, що таке медіація, як і у якому порядку та відповідно до яких принципів вона здійснюється, розповідає про рівний час кожному для розкриття свого бачення ситуації, уточнює що можуть бути окремі сесії з кожним. Учасники повинні зрозуміти що їх поведінка не може бути безконтрольованою та безкарною.
вивчення та врахування побажань сторін медіатором.
Вислуховуючи побажання сторін медіатор може передбачити можливості задоволення їх очікувань і визначити, які технології необхідно для цього застосувати.
ВІДКРИВАЮЧА:
Дана стадія передбачає поступове налагодження прямого спілкування між сторонами.

Вирішення сторонами обсягу проблем, які вони бажають розв'язати, визначення пріоритетності та черговості їх розгляду. Учасники вирішують, чи хочуть вони досягти порозуміння по всіх заявлених проблемах або тільки по деяких.

Завдання медіатора на цій стадії виявити усі існуючі проблеми, усвідомити їх причину та суть та спрогнозувати виникнення можливих проблем у майбутньому.


СЕРЕДНЯ:

пошук альтернатив для розв'язання конфлікту, кожна зі сторін висловлює своє бачення можливих шляхів вирішення проблеми, а медіатор фіксує їх. Медіатор повинен розуміти, що серед багатьох виявлених ним проблем ключовою може бути лише одна чи дві, і саме з ними потрібно працювати.

аналіз висловлених сторонами пропозицій та пошук взаємовигідного рішення. Грунтуючись на висловлених ідеях, медіатор допомагає сторонам виділити ті рішення, з якими згодні обидві сторони. Він проводить «тестування реальності», тобто разом зі сторонами простежує наслідки реалізації цих рішень, порівнюючи їх з очікуваними і бажаними для кожної зі сторін.
ЗАКЛЮЧНА:
вироблення сторонами положень прийнятної угоди.

У першу чергу розробляються ті пункти, по яких готовність учасників до домовленостей найбільш висока.
Закріплення результатів медіації:
Між сторонами може укладатися письмовий правочин або досягнуто усної домоленості, яку сторони добровільно виконуватимуть!!!

За бажанням сторони можуть:
звернутись до нотаріуса для нотаріального посвідчення досягнутих домовленостей;
якщо спір розглядається в суді, - подати на затвердження складену мирову угоду;
підписати письмовий договір про примирення.
Застосування навичок медіації сприяє:

налагодженню партнерських переговорів між сторонами;

зниженню градусу конфліктності між конфліктуючими сторонами;

виявленню реальних причин того чи іншого їхнього наміру та дій, які штовхають до судових спорів та небажання врегулювати конфлікт мирним шляхом.

Кожна справа особлива та потребує індивідуального підходу в силу емоційних причин конфлікту, готовності сторін мирно врегулювати конфлікт, перспективності виконання отриманого судового рішення.

Медіатору потрібно намагатись врегулювати спір не критикуючи і не оцінюючи та періодично підвищувати свій емоційний інтелект і навички посередництва, що дає змогу крок за кроком все краще розуміти причини тих чи інших вчинків людей.

Відповідно, коли сторона конфлікту бачить, що її чують, розуміють, градус емоційного сприйняття ситуації знижується, після чого можна говорити про можливі виходи з ситуації.
Full transcript